Philosophy of Literature, Misc

contents -/- i. for Shakespeare's Richard the Third -/- ii. the truth is i pass over so many words -/- iii. the boori nazar / nadhar -/- iv. i've awe for jihaad -/- v. short review: Hail, Caesar! -/- vi. a minute of Nothing, gone from YouTube -/- vii. we were rivalrous friends, again -/- viii. my bardo pdf -/- ix. within i'm a weak old mandarin .

The difference between Derrida and Deleuze has been debated in terms of their understandings and uses of the historical distinction between Being and beings. Daniel W. Smith intersects with the question when discussing transcendence and immanence. Clair Colebrook intersects when discussing materialism. Paul Patton intersects when distinguishing the unconditioned and conditioned. This essay moves along with their ideas, and contributes to the discussion by re-inscribing the debate in terms of nouns and verbs. The conclusion suggests that the noun/verb prism yields (...) a view of the question about Being and beings that fits most easily into Smith’s conception of the relation between Derrida and Deleuze. Thematically, the essay is framed by a line from Derrida’s eulogy for Deleuze, and by a question. The line is Derrida recollecting Deleuze commenting that, "It’s painful for me to see you spending so much time on the College International de Philosophie. I would rather you wrote..." The question addressed to the prolific Derrida and Deleuze is: “How much writing is enough?” Why do individuals with limited time who have already written numerous and thick volumes of philosophy choose to go ahead and write more? (shrink)

Literatur ist ein sehr vielschichtiges und lebendiges Phänomen, das beständig im Wandel ist. So wie sie im Laufe der Jahrhunderte und in den verschiedenen Kulturkreisen unter-schiedliche Formen angenommen und anderen Funktionen gedient hat, liegt es in ihrer Natur, immer wieder neue Ausdrucksformen zu entwickeln, die den sich ändernden Be-dürfnissen und Rahmenbedingungen gerecht werden können. Auch die theoretische Aus-einandersetzung mit der Literatur ist Veränderungen unterworfen, die manchmal wellen-förmige Bewegungen anzunehmen scheinen. Neue Fragestellungen geraten in den Mittel-punkt des Interesses, einzelne Aspekte werden (...) besonders beachtet, während andere in Vergessenheit geraten – um eventuell zu einem späteren Zeitpunkt in neuer Form wieder-aufzutauchen. In der Philosophie der Literatur gilt es seit Längerem als weithin anerkannt, dass der Text die entscheidende Größe sei, und dass die Tatsache, dass an der Produktion und Rezeption von literarischen Kunstwerken Menschen beteiligt sind, die mit diesen Werken Ziele verfolgen und Wünsche und Interessen verwirklichen wollen, ignoriert werden kön-ne. Im vorliegenden Beitrag will ich auf die gegenwärtige Diskussion in der Philosophie der Literatur eingehen und für einen Perspektivenwechsel argumentieren: Um dem Phä-nomen Literatur gerecht zu werden, sollten wir versuchen, es ganzheitlich in das Blickfeld zu bekommen. Literatur ist mehr als bloß Text. Sie ist eine soziale Praxis, die einen festen Stellenwert in unserer Gesellschaft hat und stellt ein Medium dar, in dem wir uns mit an-deren austauschen und auf sie abstimmen können. Mein Hauptaugenmerk liegt auf der Debatte um den kognitiven Gehalt der Literatur, weil hier die negativen Auswirkungen der Verkürzung der vorherrschenden Perspektive besonders augenscheinlich sind. (shrink)

Several quantitative studies (e.g. Kidd & Castano, 2013a; Djikic et al., 2013) have shown a positive correlation between literary reading and empathy. However, the literary nature of the stimuli used in these studies has not been defined at a more detailed, stylistic level. In order to explore the stylistic underpinnings of the hypothesized link between literariness and empathy, we conducted a qualitative experiment in which the degree of stylistic foregrounding was manipulated. Subjects (N = 37) read versions of Katherine Mansfield's (...) 'The Fly', a short story rich in foregrounding, while marking striking and evocative passages of their choosing. Afterwards, they were asked to select three markings and elaborate on their experiences in writing. One group read the original story, while the other read a 'non-literary' version, produced by an established author of suspense fiction for young adults, where stylistic foregrounding was reduced. We found that the non-literary version elicited significantly more (p < 0.05) explicitly empathic responses than the original story. This finding stands in contradiction to widely accepted assumptions in recent research, but can be assimilated in alternative models of literariness and affect in literary reading (e.g. Cupchik et al., 1998). We present an analysis of the data with a view to offering more than one interpretation of the observed effects of stylistic foregrounding. (shrink)

The topic of exemplarity has attracted considerable interest in philosophy, legal theory, literary studies and art recently. There is broad consensus that exemplary cases mediate between singular instances and general concepts or norms. The aim of this article is to provide an additional perspective on the logic of exemplarity. First, inspired by Jacques Derrida’s discussion of exemplarity, I shall argue that there is a kind of différance between (singular) examples and (general) exemplars. What an example exemplifies, the exemplarity of the (...) example, eludes any fixed identity and follows a logic of supplement. Second, I shall present the so-called logic of exemplarity. The received paraconsistent view has it that the exemplar of X is an X and, at the same time, is not an X. Inspired by Ludwig Wittgenstein’s discussion of the standard metre, I would like to present an alternative paracomplete view whereby we can say of an exemplar of X neither that it is an X nor that it is not an X. (shrink)

It is widely agreed that fiction is necessarily incomplete, but some recent work postulates the existence of universal fictions—stories according to which everything is true. Building such a story is supposedly straightforward: authors can either assert that everything is true in their story, define a complement function that does the assertoric work for them, or, most compellingly, write a story combining a contradiction with the principle of explosion. The case for universal fictions thus turns on the intuitive priority we assign (...) to the law of non-contradiction. My goal in this paper is to show that our critical and reflective literary practices set constraints on story-telling which preclude universal fictions. I will raise four stumbling blocks for universal fictionalists: the gap between saying and making true, our actual interpretive reactions to story-level contradictions, the criteria we accept for what counts as a story in our literary practices, and the undesirability of the universal fictionalist’s closure principles. (shrink)

A review of James Young's "Radically Rethinking Copyright in the Arts: A Philosophical Approach" (Routledge 2020).

Rawls’ realistic utopia has been subject to much criticism. The Realist claims Rawls’ realistic utopia to be too utopian. The Cosmopolitan, on the other hand, claims Rawls’ realistic utopia to be insufficiently utopian. In this essay, I argue that the criticism can be circumvented by means of clarifying an ambiguity in the concept of utopia. I argue that the Realist is not criticizing Rawls for being utopian, but unrealistic, impractical and idealistic (quixotic). The Cosmopolitan might, however, be right in criticizing (...) Rawls for not being utopian enough. The orthodox understanding of utopia, adopted by the Cosmopolitan is, however, in itself quixotic. Drawing on Le Guin’s The Dispossessed, I will propose a novel understanding of how utopia ought to be understood. Once the Rawlsian adopts this conception of utopia, it alleviates the objections raised by the Realist and the Cosmopolitan. (shrink)

This review shows how during COVID 19, poetry and theology both can soothe us. The collection of essays in this anthology is wide ranging engaging with Dante; right up to Wallace Stevens and Denise Levertov. The reviewer thanks the Ramakrishna Mission for providing him with a hard copy of this book. In passing; in the spirit of IndianLivesMatter, one notes that Prabuddha Bharata has never missed an issue from 1896 till date. In his long stint as reviewer for the Ramakrishna (...) Mission's mouthpiece; this reviewer had to perforce castigate authors. In this review which draws to an end his decade long pro bono career as a reviewer at Prabuddha Bharata; the reviewers bids his constant reader adieu. (shrink)

Wie wäre es mit einer anderen Ausg. der Reichen und Berühmten? Zuerst das Offensichtliche – die Harry-Potter-Romane sind primitiver Aberglaube, der Kinder dazu ermutigt, an Fantasie zu glauben, anstatt Verantwortung für die Welt zu übernehmen – natürlich die Norm. JKR ist genauso ahnungslos über sich und die Welt wie die meisten Menschen,aber etwa 200 Mal so destruktiv wie der durchschnittliche Amerikaner und etwa 800 Mal mehr als der durchschnittliche Chinese. Sie war verantwortlich für die Zerstörung von vielleicht 30.000 Hektar Wald, (...) um diese Müllromane zu produzieren, und die ganze Erosion, die sich daraus ergibt (nicht trivial, da esmindestens 6 und vielleicht 12 Tonnen/Jahr Boden in den Ozean für alle auf der Erde oder vielleicht 100 Tonnen pro Amerikaner ist, und so etwa 5000 Tonnen/Jahr für Rowlings Bücher und Bewegungenundihre 3 Kinder). Die Erde verliert jedes Jahr mindestens 1% ihres Oberbodens, so dass der größte Teil ihrer Nahrungsmittelanbaukapazität weg sein wird, wenn sie sich dem Jahr 2100 nähert. Dann gibt es die riesige Menge an verbranntem Brennstoff und Abfall, die gemacht werden, um die Bücher und Filme, Plastikpuppen usw. herzustellen und zu vertreiben. Sie zeigt ihren Mangel an sozialer Verantwortung, indem sie Kinder hervorbringt, anstatt ihre Millionen zu verwenden, um familienplanerisch zu sein oder den Regenwald aufzukaufen, und indem sie die konventionelle liberale Dummheit der Vorherrschaft der Dritten Welt fördert, die Großbritannien, Amerika, die Welt und die Zukunft ihres Nachkommen zerstört. Natürlich unterscheidet sie sich nicht so sehr von den anderen 7. 8 Milliarden ahnungslos - nur noiser und zerstörerischer.. Es ist das keine kostenlose Mittagessen Problem schreiben groß. Der Mob kann einfach nicht sehen, dass es nichts gibt, wie einer Person zu helfen, ohne anderen zu schaden. Rechte oder Privilegien, die Neuankömmlingen in einer überfüllten Welt gewährt werden, können die Rechte anderer nurvereist enden. Trotz der massiven ökologischen Katastrophen, die sich jeden Tag überall vor ihnen abspielen, können sie sie nicht an die hemmungslose Mutterschaft der "Vielfalt" heften, die für den größten Teil des Bevölkerungszuwachses des letzten Jahrhunderts und all das in diesem jahr erklärt. Ihnen fehlt eine Kombination aus Intelligenz, Bildung, Erfahrung und Gesunden, die erforderlich sind, um die täglichen Angriffe auf die Ressourcen und das Funktionieren der Gesellschaft auf den letztendlichen Zusammenbruch der industriellen Zivilisation zu extrapolieren. Jede Mahlzeit, jede Fahrt mit dem Auto oder Bus, jedes Paar Schuhe ist ein weiterer Nagel im Sarg der Erde. Es ist ihr wahrscheinlich nie in den Sinn gekommen, dass ein Sitz in einem Flugzeug von London nach San Francisco etwa eine Tonne Kohlenstoff produziert, der etwa 3 Quadratmeter Meereis schmilzt, und als eine der Überprivilegierten hat sie wahrscheinlich Hunderte solcher Flüge geflogen. Nicht nur die Reichen und Berühmten, sondern fast jede öffentliche Persönlichkeit überhaupt, einschließlich praktisch aller Lehrer, werden unter Druck gesetzt, politisch korrekt zu sein, was in den westlichen Demokratien heute sozialdemokratisch(neomarxistisch – d.h. verwässerte Kommunisten) bedeutet, dass die Supremacisten der Dritten Welt für die Zerstörung ihrer eigenen Gesellschaften und ihrer eigenen Nachkommen arbeiten. Diejenigen also, deren Bildung,Erfahrung, Intelligenz (und der grundlegende gesunde Menschenverstand), die ihnen verbieten sollten, überhaupt öffentliche Erklärungen abzugeben, völlig alle Medien beherrschen und den Eindruck erwecken, dass die Intelligenten und Zivilisierten Demokratie, Vielfalt und Gleichheit begünstigen müssen, während die Wahrheit ist, dass dies die Probleme und nicht die Lösungen sind und dass sie selbst die Hauptfeinde der Zivilisation sind. Siehe my Suicide by Democracy 2nd ed (2019) und andere. (shrink)

对富人和名人有不同的看法怎么样？首先显而易见的——哈利·波特小说是原始的迷信,鼓励孩子们相信幻想,而不是对世界负责——当然,这是常态。JKR和大多数人一样对自己和世界一无所知,但破坏力是普通美国人的2 00倍,比一般中国人高出800倍。她一直负责破坏大约3万公顷的森林,以产生这些垃圾小说和所有的侵蚀(不是微不足道的,因为它至少是6,也许12吨/年的土壤进入海洋,地球上的每个人或100吨每个美国人,所 以约5000吨/年罗琳的书和莫夫和她的3个孩子)。地球每年至少损失1%的表土,因此,当它接近2100年时,大部分粮食的生长能力将消失。然后是大量的燃料燃烧和废物,使书籍和电影,塑料娃娃等。她通过生孩子 ,而不是用她数百万的人来鼓励计划生育或购买雨林,以及通过宣扬正在毁灭英国、美国、破坏英国、美国、、世界和她的后代的未来。当然,她和其他7个也没有什么不同。8十亿无头 - 只是嘈杂和更破坏性的. 这是没有免费的午餐问题写大。暴徒们就是看不上没有伤害别人就能帮助一个人。给予新进入拥挤世界的人的权利或特权只能使其他人的权利或特权黯然失色。尽管每天都在他们面前发生大规模的生态灾难,但他们无法把它们与 "多样化"的无拘无束的母性相统一,因为"多样化"占上个世纪人口增长的大部分时间。一个。他们缺乏智力、教育、经验和理智,因此需要将每天对社会资源和运作的攻击推断为 工业文明的最终崩溃。每顿饭,每次坐汽车或公共汽车旅行,每双鞋都是地球棺材里的另一颗钉子。她可能从未想过,从伦敦飞往旧金山的飞机上的一个座位会产生大约一吨的碳,融化了大约3平方米的海冰,而作为特权阶层之 一,她可能飞过数百次这样的航班。 不仅富人和名人,而且几乎任何公众人物,包括几乎所有的教师,都被迫在政治上正确,这在西方民主政体中,现在意味着社会民主(新马克思主义者——即被稀释的共产主义者)第三位。世界至高无上主义者为毁灭自己的社会 和自己的后代而工作。因此,那些缺乏教育、经验、智力(和基本常识)的人,应该禁止他们发表任何公开声明,完全主宰着所有媒体,给人留下一种印象,即聪明和文明必须有利于民主、多样性和平等,而事实是,这些是问题 而不是解决办法,它们本身就是文明的主要敌人。看到我的自杀民主2nd(2019).

Как насчет другого взять на богатых и знаменитых? Во-первых, очевидное - романы о Гарри Поттере - это примитивные суеверия, которые побуждают детей верить в фантазию, а не брать на себя ответственность за мир - норма, конечно. JKR как раз как clueless о себе и мире как большинств люди,но около 200 времен как разрушительно как средний американец и около 800 времен больше чем средний китаец. Она несет ответственность за уничтожение, может быть, 30000 гектаров леса для производства этих романов мусора и все (...) эрозии последующем (не тривиально, как этопо крайней мере 6 и, возможно, 12 тонн / год почвы в океан для всех на земле или, может быть, 100 тонн на американских, и так около 5000 тонн / год для книг Роулинг и movies иее 3 детей). Земля теряет по крайней мере 1% своего верхнего слоя почвы каждый год, так как она приближается к 2100, большая часть его потенциала выращивания продуктов питания исчезнет. Тогда есть огромное количество горючего сжигается и отходов, чтобы сделать и распространять книги и фильмы, пластиковые куклы и т.д. Она показывает ее отсутствие социальной ответственности, производя детей, а не использовать ее миллионы для поощрения планирования семьи или скупить тропический лес, а также путем поощрения обычных либеральной глупости 3-го мирового превосходства, что разрушает Великобритании, Америки, мира и будущего ее потомка. Конечно, она не сильно отличается от остальных 7. 8 миллиардов невежественных - просто шумнее и более разрушительным. Это - не бесплатная проблема обеда, большая. Толпа просто не может видеть, что нет такого понятия, как помогать одному человеку, не причиняя вреда другим. Права или привилегии, предоставленные новым абитуриентам в переполненном мире, могут лишь приглушить правадругих. Несмотря на массовые экологические катастрофы, происходящие перед ними повсюду каждый день, они не могут приколоть их к безудержной материнства "разнообразных", что составляет большую часть прироста населения в прошлом веке, и все это в этом. Им не хватает определенного сочетания интеллекта, образования, опыта и здравомыслия, необходимых для экстраполирования ежедневных посягательств на ресурсы и функционирование общества на возможный крах индустриальной цивилизации. Каждая еда, каждая поездка на машине или автобусе, каждая пара обуви является еще одним гвоздем в гроб земли. Он, вероятно, никогда не приходило ей в голову, что одно место на самолете из Лондона в Сан-Франциско производит около одной тонны углерода, который тает около 3 квадратных метров морского льда и в качестве одного из перепривилегированных она, вероятно, пролетел сотни таких рейсов. Не только богатые и известные, но почти любой общественный деятель на всех, в том числе практически все учителя, давление, чтобы быть политически корректным, что в западных демократиях, в настоящее время означает социал-демократической(неомарксистской т.е. разбавленный коммунист) третьего мира превосходства, работающих на уничтожение своих собственных обществ и их собственных потомков. Таким образом, те, у кого не хватаетобразования, опыта, интеллекта (и основного здравого смысла), которые должны запрещать им делать какие-либо публичные заявления вообще, полностью доминируют во всех средствах массовой информации, создавая впечатление, что умные и цивилизованные должны способствовать демократии, разнообразию и равенству, в то время как истина заключается в том, что это проблемы, а не решения, и что они сами являются главными врагами цивилизации. Смотрите мой Самоубийство демократии 2nd ed (2019) и другие. (shrink)

金持ちと有名人に別のテイクはどうですか?まず、ハリー・ポッターの小説は、子供たちが世界に責任を持つのではなく、ファンタジーを信じることを奨励する原始的な迷信です。JKRは、ほとんどの人と同じくらい自分 自身と世界について手がかりはありませんが、平均的なアメリカ人の約200倍、平均的な中国人の約800倍の破壊的です。彼女は、これらのゴミ小説とそれに続くすべての侵食を生み出すために、おそらく30,000 ヘクタールの森林の破壊を担当してきました(地球上のすべての人のために海に少なくとも6トンとおそらく12トン/年の土壌、またはアメリカ人1人あたり100トンなので、ローリングの本やmov iesと彼女の3人の子供たちのために約5000トン/年ですies and her)。地球は毎年表土の少なくとも1%を失うので、2100に近づくにつれて、その食糧栽培能力のほとんどはなくなりました。その後、本や映画、プラスチック人形などを作り、配布するために作られた燃料や廃棄 物の膨大な量があります。彼女は、何百万人もの人々を使って家族計画や熱帯雨林の購入を奨励するのではなく、子供たちを生み出し、イギリス、アメリカ、世界、そして彼女の子孫の将来を破壊している第3世界至上主義 の従来のリベラルな愚かさを促進することによって、社会的責任の欠如を示しています。もちろん、彼女は他の7とそれほど変わりません。80億の手がかりのない - ちょうど騒がしい、より破壊的な. それは無料の昼食の問題は大きいです。暴徒は、他の人に危害を加えずに一人の人を助けることのようなものがないことを見ることができません。過密な世界への新規参入者に与えられた権利や特権は、他の人の権利や特権 を暗くすることしかできません。毎日どこでも目の前で起こっている大規模な生態学的災害にもかかわらず、彼らは前世紀の人口増加の大部分を占める「多様」の拘束されていない母性にそれらを固定することはできません 。彼らは、産業文明の最終的な崩壊に社会の資源と機能に対する日々の攻撃を推定するために必要な知性、教育、経験と正気のいくつかの組み合わせを欠いています。各食事、車やバスでの各旅行、靴の各ペアは、地球の棺 の中の別の釘です。ロンドンからサンフランシスコへの飛行機の1つの座席が、約3平方メートルの海氷を溶かす約1トンの炭素を生産し、過剰な特権の一つとして、彼女はおそらく何百ものフライトを飛ばしたことは、彼 女の心を横切ったことはありません。 金持ちや有名人だけでなく、事実上すべての教師を含むほぼすべての公人は政治的に正しいと圧力を受けており、西洋民主主義では、現在、社会民主主義(ネオマルクス主義者、すなわち希薄な共産主義者)第三世界至上主 義者が自分たちの社会と子孫の破壊のために働くことを意味しています。だから、教育、経験、知性(そして基本的な常識)が欠けている人々は、彼らが公の声明を出すのを全く禁止すべきであるが、すべてのメディアを完 全に支配し、知的で文明的な人々が民主主義、多様性、平等を支持しなければならないという印象を作り出す一方で、真実はこれらが問題であり、解決策ではなく、彼ら自身が文明の主要な敵であるという印象を作り出す。 民主主義第2nd ed(2019年)などによる私の自殺を参照してください .

Que diriez-vous d’une autre prise sur les riches et célèbres? Tout d’abord l’évidence - les romans de Harry Potter sont la superstition primitive qui encourage les enfants à croire en la fantaisie plutôt que d’assumer la responsabilité du monde - la norme bien sûr. JKR est tout aussi désemparé sur elle-même et le monde que la plupart des gens, mais environ200 fois plus destructeur que l’Américain moyen et environ 800 fois plus que le Chinois moyen. Elle a été responsable de (...) la destruction de peut-être 30.000 hectares de forêt pour produire ces romans trash et toute l’érosion qui s’ensuit (pas trivial car il est au moins 6 et peut-être 12 tonnes / an de sol dans l’océan pour tout le monde sur terre ou peut-être 100 tonnes par Américain, et donc environ 5000 tonnes par an pour les livres de Rowling et films et ses 3 enfants). La terre perd au moins 1% de sa terre maximale chaque année, de sorte qu’il approche de 2100, la plupart de sa capacité de culture alimentaire aura disparu. Ensuite, il ya l’énorme quantité de carburant brûlé et les déchets faits pour faire et distribuer les livres et les films, poupées en plastique, etc. Elle montre son manque de responsabilité sociale en produisant des enfants plutôt que d’utiliser ses millions pour encourager la planification familiale ou acheter la forêt tropicale, et en promouvant la stupidité libérale conventionnelle de la suprématie du 3e monde qui détruit la Grande-Bretagne, l’Amérique, le monde et l’avenir de son descendant. Bien sûr, elle n’est pas si différente des 7 autres. 8 milliards désemparés - juste plus bruyant et plus destructeur. C’est le problème de déjeuner gratuit bref grand. La foule ne peut tout simplement pas voir qu’il n’y a pas une telle chose comme aider une personne sans nuire à d’autres. Les droits ou privilèges accordés aux nouveaux arrivants dans un monde surpeuplé ne peuvent que s’affaiblir dans ceux des autres. Malgré les catastrophes écologiques massives qui se produisent partout tous les jours, ils ne peuvent pas les épingler à la maternité effrénée de "la diversité", qui explique la majeure partie de l’augmentation de la population du siècle dernier et tout cela dans celui-ci. Ils manquent d’une combinaison d’intelligence, d’éducation, d’expérience et de santé mentale nécessaires pour extrapoler les assauts quotidiens sur les ressources et le fonctionnement de la société à l’effondrement éventuel de la civilisation industrielle. Chaque repas, chaque voyage en voiture ou en bus, chaque paire de chaussures est un autre clou dans le cercueil de la terre. Il n’a probablement jamais traversé son esprit qu’un siège dans un avion de Londres à San Francisco produit environ une tonne de carbone qui fond environ 3 mètres carrés de glace de mer et comme l’un des surprivileged, elle a probablement volé des centaines de ces vols. Non seulement les riches et les célèbres, mais presque n’importe quelle personnalité publique du tout, y compris pratiquement tous les enseignants, sont poussés à être politiquement corrects, ce qui dans les démocraties occidentales, signifie maintenant social-démocrate (néomarxiste, c’est-à-dire communiste dilué) suprémacistes du tiers monde travaillant pour la destruction de leurs propres sociétés et de leurs propres descendants. Ainsi, ceux dont le manque d’éducation, d’expérience, d’intelligence (et de bon sens de base), qui devrait leur interdire de faire des déclarations publiques du tout, domine totalement tous les médias, créant l’impression que l’intelligent et civilisé doit favoriser la démocratie, la diversité et l’égalité, alors que la vérité est que ce sont les problèmes et non les solutions, et qu’ils sont eux-mêmes les principaux ennemis de la civilisation. Voir mon Suicide by Democracy 4th ed (2020). (shrink)

Es mi afirmación que la tabla de intencionalidad (racionalidad, mente, pensamiento, lenguaje, personalidad, etc.) que presenta prominentemente aquí describe más o menos con precisión, o al menos sirve como heurística para, cómo pensamos y nos comportamos, y por lo tanto no abarca simplemente filosofía y psicología, sino todo lo demás (historia, literatura, matemáticas, política, etc.). Tenga en cuenta especialmente que la intencionalidad y racionalidad como yo (junto con Searle, Wittgenstein y otros) lo veo, incluye tanto el Sistema Linguístico deliberativo consciente (...) 2 como las acciones o reflejos inconscientes automatizados del Sistema 1 automatizado. Proporciono una encuesta crítica de algunos de los principales hallazgos de dos de los estudiantes más eminentes del comportamiento de los tiempos modernos, Ludwig Wittgenstein y John Searle, sobre la estructura lógica de la intencionalidad (mente, lenguaje, comportamiento), tomando como punto de partida El descubrimiento fundamental de Wittgenstein -que todos los problemas verdaderamente "filosóficos" son los mismos —confusiones sobre cómo usar el lenguaje en un contexto particular, y por lo tanto todas las soluciones son iguales— mirando cómo se puede utilizar el lenguaje en el contexto en cuestión para que su verdad condiciones (Condiciones de Satisfacción o COS) son claras. El problema básico es que se puede decir cualquier cosa, pero no se puede significar (indicar COS claro para) cualquier expresión arbitraria y significado sólo es posible en un contexto muy específico. Analizo varios escritos por y sobre ellos desde la perspectiva moderna de los dos sistemas de pensamiento (popularizados como 'pensar rápido, pensar lento'), empleando una nueva tabla de intencionalidad y nueva nomenclatura de sistemas duales. Demuestro que esta es una heurística poderosa para describir el comportamiento. Por lo tanto, todo comportamiento está íntimamente conectado si uno toma el punto de vista correcto. La Ilusión Fenomenológica (olvido a nuestro Sistema automatizado 1) es universal y se extiende no sólo a lo largo de la filosofía, sino a lo largo de la vida. Estoy seguro de que Chomsky, Obama, Zuckerberg y el Papa serían incrédulos si se les dijera que sufren del mismo problema que Hegel, Husserl y Heidegger, (o que difieren sólo en grado de los adictos a las drogas y el sexo en estar motivados por la estimulación de su cortices frontales por la entrega de dopamina (y más de 100 otros productos químicos) a través del tegmentum ventral y el núcleo accumbens), pero es claramente cierto. Mientras que los fenomenólogos sólo desperdiciaron mucho el tiempo de la gente, están desperdiciando la tierra y el futuro de sus descendientes. (shrink)

THE IMMORTAL FLY: ETERNAL WHISPERS. WHO IS SHE? Author: Rituparna Ray Chaudhuri. Hello, Recently my book named, ‘The Immortal Fly: Eternal Whispers : Based On True Events of a Family' been published from Partridge (USA) In Association with Penguin Random House (UK) and achieved a separate Google identity. -/- As being # the author of the book, I thought to define self in the book what is definition of 'Depression'. I wanted to explain self in many ways, but the best (...) quotation appeared to me : “My life will end someday, but it will end at my convenience.’’ -/- To be accurate,thus, on medical explanation of the term ‘Depression’, I went depth inside and had # medical reports from in and abroad, with special mention of our family #Dr. Amit De, MD Senior Consultant, of # Narayana Multispeciality Hospital, Barasat, Kolkata (India) and # many other medical associates,associated with the said hospital, as imbibed in the book..... I had thought, then, to define 'the term' best with acceptance : “Death is nature’s way of saying, ‘‘Your table is ready’’….. -/- ************* I am missing her. By now, a year has passed without 'her' . Even though, unlike before, everything is becoming to be more scattered, gloomy and desolate. She is no-where to hear my words,whom I can still only share my feelings intensely. Even now, when I do close my eyes, I can visualize the same that I had left a year since on 7th February, 2019 at 8.20 A.M. in the hospital struggling a continuous period of fifty days : on the fifty one day, my father said, ”The End of our Fifty Years relationship has been completed with the Fifty Days”….’Whoever’ she was to others may, but she is our legend…To me, she is ‘My Ma’. -/- The story begins,'I failed preciously on success of my life.' Simplicity,Innocence, Belief and Faith met unknowingly with filthy waves skillfully immersed in Betray,Sorcery,Jealousy, Greediness,Revenge,Lie... ‘’ The Daughter writes, “I had asked Ma many times, but her ‘impenetrable personality’ and dynamic words to everyone with a tinge of smile as reflected on her face, she was reluctant to continue her conversation with me. I had thought, hence, I must not be indefinite on my spoken words. Who shall I blame!” Based on true story of a family came from South Calcutta (India) to a suburb, on staying at home of the Daughter’s maternal grandmother’s house, this book reveals in facts and true events how Destiny had unknowingly ‘further’ played an abominable role to Fate of The Daughter, when eventually one day on 7th February, 2019 everything was finished within 8.20A.M. The Daughter is, therefore, left alone on terrestrial with immortal words as written in her Diary, ‘Eternal Whispers’: “My words to self that I am to fulfill my Ma’s - wish. ’’ ‘’ -/- • Keywords: 1. Diary and True Events 2. The Chaotic Society 3. Fatality 4. Of A-Family 5. Science , Philosophy and Literature 6. Severe Depression 7. Medical Journey. -/- The Alternative Title of the Book: The Greatest Mistake or Fortune:: The book is mainly carrying with intense words of a journey of the relationship between a Mother with her Daughter has left readers in an abrupt situation where to define indeed "Man is the creature under circumstances..." -/- . (shrink)

Статтю присвячено сакральним мотивам у поезії М. Вінграновського. Розглянуто правопис слова «Бог» у ранніх і пізніших поезіях автора, вказано на тексти з релігійною образністю і тематикою (зокрема проаналізовано неопубліковані рукописи). Наведено свідчення сучасників поета про його стосунки з Богом. Зроблено спробу показати, що засвідчена заангажованість М. Вінграновського в релігійний дискурс дає підстави розгортати інтерпретацію його поезій також і в межах цього дискурсу, зокрема – в аспекті поєднання однини і множини на мовному рівні, а також в аспекті відчуття загальної всеєдності як (...) складника переживання всеприсутності Бога, яку засвідчують різні релігійні традиції. (shrink)

English Title “Living Philosophy: Beauvoir’s Memoirs as a philosophical ‘œuvre’”. This paper seeks to remedy the lack of philosophical analyses of the philosophical dimension of Beauvoir’s autobiographical work in using the existentialist link Beauvoir establishes between life and philosophy to make three points: first, her Memoirs constitute a crucial documentary resource to understand Beauvoir’s essays and the original philosophical stance she defends in them. Second, Memoirs show a two-way relationship between philosophy and life, on an epistemic and on a practical (...) level. Third, autobiography is a way to overcome the inherent flaws of philosophy when it’s written in 3rd person: only a literary account allows to make appear a singular universal that displays the tension between situation and freedom in an authentic way. (shrink)

© British Society of Aesthetics 2018. Published by Oxford University Press on behalf of the British Society of Aesthetics. All rights reserved. For Permissions, please email: journals.permissions@oup.comThe adaptation of literary works into films has been almost completely neglected as a philosophical topic. I discuss two questions about this phenomenon:What do we mean when we say that a film is faithful to its source?Is being faithful to its source a merit in a film adaptation?In response to, I set out two distinct (...) senses of fidelity: story fidelity and thematic fidelity. I then argue, in response to, that thematic fidelity, but not story fidelity, is an aesthetic merit in a film adaptation. The key steps in this argument involve showing that merely preserving the story from one medium to another does not typically involve an aesthetically... (shrink)

This is a philosophical review of the exhibition dedicated to Literature – Art titled Mukhaputa (Cover page) held on occasion of the Manipal International Literature and Arts Platform 2017 in Manipal, India. The curatorial strategy of the exhibition explores the intersectional relationships between literature and visual arts at large. The context of this critical review is the recent past of modern literature journals in print that encouraged artists and illustrators to converse with literature and in turn poets and authors to (...) be artists in their own right. Through a reflection on the nature of new forms of art works submitted by various artists to the exhibition, the review situates new methods of interdisciplinary curating which is highly contingent and speculative. Curation, thus, demands a new reading in terms of its role in interdisciplinary creative practice. (shrink)

The paper is an examination and critique of the philosophy of science fiction horror of seminal American horror, science fiction and fantasy writer H.P. Lovecraft (1890-1937). Lovecraft never directly offers a philosophy of science fiction horror. However, at different points in his essays and letters, he addresses genres he labels “interplanetary fiction”, “horror”, “supernatural horror”, and “weird fiction”, the last being a broad heading covering both supernatural fiction and science fiction. Taken together, a philosophy of science fiction horror emerges. Central (...) to this philosophy is the juxtaposition of the mysterious, unnatural and alien against a realistic background, in order to produce the emotion that Lovecraft calls “cosmic fear”. This background must not only be scientifically accurate, but must accurately portray human psychology, particularly when humans are faced with the weird and alien. It will be argued that Lovecraft’s prescriptions are overly restrictive and would rule out many legitimate works of science fiction horror art. However, he provides useful insights into the genre. (shrink)

By portraying meaning as a phenomenon that eludes complete expression and arises spontaneously in our everyday embodied interactions with others and objects in the world, as well as in our own unconscious registering of those interactions, Woolf’s Mrs. Dalloway is uniquely insightful concerning both the presence of meaning in modern life and the modern conception of the self--phenomena marked by a certain ineradicable tension between that which is constituted by us and that which is given from outside us. This paper (...) examines this tension through the lens of Merleau-Ponty’s phenomenology, with special attention to the leitmotif of the «spontaneity of sense». Woolf and Merleau-Ponty both help to illustrate an important modern insight: that among the most meaningful experiences are those that are not only unexpected and unexplained, but in some sense foreign and unexplainable--mysterious events and yet everyday occurrences that explode the supposed privacy of our thought, and exceed our capacity for expression. (shrink)

During the last ten years of his life, Antonin Artaud shows more and more intensively a multi-faceted and caustic refusal for traditional literature and the ordinary practice of writing. But above all, he shows a stylistic impatience for the alphabetic use of the word and the language. By the intention of creating an inhuman language, which could be understood also by the illiterate people, Artaud wants to undermine the significant use of the word, so that he can achieve a non-representative (...) language, a language that could make real. In this perspective, the aim of our work consists in an inquiry of the expressive forms through which Artaud’s last literary production shows the refusal of canonical literature: especially, we attempt to work about the use of glossolalias, drawings and pictograms included in several Cahiers which Artaud draws up during his confinement in the Rodez’s madhouse, as well as in some of the letters that he writes since 1943. (shrink)

У статті вперше здійснено інтерпретацію поетичних текстів Олега Лишеги шляхом звернення до концепції барокового коду. Проаналізовані таким чином, зокрема, «пісня 822», «Півень», «Шовковиця», «Ворон», «Пацюк» і «пісня 3». Саме крізь призму барокового коду варто розглядати ці поезії, оскільки головні світоглядні риси бароко здатні пояснити ті чи ті образи або ситуації, які читач знаходить у текстах. Варто також наголосити на непересічності образу Григорія Сковороди у творчості Олега Лишеги, адже у поезіях «Великого мосту» можна неодноразово знайти чи то сковородинські образи/символи, чи то (...) його концепти, що були близькі для поета ХХ століття. (shrink)

-/- The closing paragraph of Cormac McCarthy’s The Road hums with mystery. Some find it suggestive of renewal, though only vaguely. Others contend that it does little to ameliorate the novel’s pessimism. Still others find it offers both lamentation and hopefulness, while some pass it over in silence. As an admirer with a taste for puzzle solving, here I offer a new interpretation revealing a surprisingly optimistic denouement.

Memorialization in the form of the architectural statue can suggest that our stance towards the past is concrete while memorials in the form of repeated social activity represent reconciliation with the past as a continual process. Enacted memorials suggest that reconciliation with the past is not itself a thing of the past. Each generation must grapple with its inherited memories, guilt, and grief and self-consciously take its own stance towards that which came before it. This article considers Dominik Smole’s post (...) World War II rewrite of Antigona as an enacted memorial within the context of socialist Yugoslavia. The practice of restaging Antigona in Slovenia may be seen as the practice of meta-memorialization, which routinely returns to the past while openly weighing the dangers of awakening the unburied dead against the dangers of letting the unaddressed conflicts of the past sleep. (shrink)

У статті вперше проведено аналіз закордонного листування М. В. Гоголя 1836 року у площині праці письменника над фрагментами мандрівного письма, які з’являються у певному колі листів: до рідних, близьких друзів та знайомих. Саме у цьому адресному колі листів М. В. Гоголя і виник підпростір листів – ескізів майбутніх мандрівних фрагментів «Мертвих душ». У статті вказано на те, що в основі системних проб М. В. Гоголя у мандрівному письмі лежить перетин різних мотивів і причин. Ядром досить тривалого періоду напрацювання М. В. (...) Гоголем власного стилю мандрівного письма у 1836 р. стає особиста перевірка на письмі неавторизованих діалогічних сцен «Як пишуться мандрівки?» Ф. Марріета та перегляд роману «Рейнські пілігрими» Е. Дж. БульвераЛіттона крізь критичні зауваження В. Г. Бєлінського до автора цього роману. У статті наведено приклади художнього перенесення фрагментів мандрівного письма із закордонного листування М. В. Гоголя 1836 року у фрагменти першого тому «Мертвих душ». (shrink)

The influence of surrealism and Philippe Soupault on William Carlos Williams' poetry.

Bashabi Fraser is known the world over as a Scottish-Bengali aka diasporic writer. Further she has also been slotted as a feminist scholar with a huge corpus on Tagore. This essay proves the fallacy of such pigeon-holeing of Fraser and shows that she is as mainstream as Yeats and even before that, like unto Blake. The essay also makes a point for rejecting every other mode of poetry except the Romantic mode. It established the Vedantic nature of the poetic genius. (...) The endnotes are copious and comment on how/why/(what of) Fraser should compulsory reading at which age. The essay speaks at length on the nature of poetry. It stresses the value of Vedanta in assessing true poetry written even in English. This essay is also valuable since it has within it acute observations on Fraser as a Tagore scholar. (shrink)

This essay reviews the domain of the literary contrasting it with other intellectual discourses; especially philosophy. It establishes the superiority of literature over philosophy. And mentions the philosophies informing literature. The essay is written consciously with copious endnotes, contrary to current ways of writing. The essay proper is simple; the endnotes often mock jargon and mimic pedantry.

In a note to G.R.S. Mead’s "Quests Old and New", where he found a section devoted to Hans Vaihinger’s main ideas, Fernando Pessoa reflects on the consequences of the fictionalist approach to both our perception of the I and the value of consciousness. These questions correspond to some statements that we find in Nietzsche’s writings, which in particular Vaihinger refers to in his Die Philosophie des Als-ob. Our aim is thus to compare Nietzsche’s and Pessoa’s view of the I and (...) consciousness, and to deal with their psychology by making reference to Vaihinger’s fictionalism. (shrink)

One strand of recent philosophical attention to Marcel Proust's novel À la Recherche du Temps Perdu, exemplified by Martha Nussbaum and Rae Langton, claims that romantic love is depicted in the text as self-regarding and solipsistic. I aim to challenge this reading. First, I demonstrate that the text contains a different view, overlooked by these recent interpreters, according to which love is directed at the partially knowable reality of another. Second, I argue that a better explanation for Proust's narrator's ultimate (...) renunciation of romantic love appeals not to his impossible epistemic standard for knowledge of another person, but to his demanding evaluative standard for the permanence of love. This interpretation takes into account the broader scope of the novel, connecting with its larger themes of lost time and the desire for stability, and is more charitable, connecting to familiar worries about transience and constancy in loving relationships. (shrink)

Comparisons between audiobook listening and print reading often boil down to the fact that audiobooks impose limitations on the recipient’s continuous in-depth reflection. As a result, audiobook listening is considered a shallow alternative to reading. This chapter critically revisits the following three intuitions commonly associated with such comparisons: 1) Audiobooks elicit more mental imagery than print. 2) Audiobooks invite more inattentive processing than print. 3) Audiobook listening is more contingent on the environment than print reading. Instead of postulating the superiority (...) of print over audio, the chapter argues that the three intuitions are largely based on a misconception of print reading, its experiential characteristics, and its function. (shrink)

Статтю присвячено перелікові книг, заборонених для доступу у бібліотеці колегіуму Товариства Ісуса у Перемишлі. Ідентифікацію та аналіз цієї літератури здійснено на основі рукописного інвентаря бібліотеки, що його уклав у 1774 р., після ліквідації Товариства Ісуса, Станіслав Хмельовський. Загальна кількість книг Перемишльської бібліотеки охоплювала 6985 позицій, а до групи «haereteci prohibiti» було внесено 137 видань, з яких вдалося ідентифікувати 102. У статті ці праці умовно поділено на п’ять підгруп: 1) твори ренесансних гуманістів, 2) протестантські автори, 3) православні автори, 4) книги з (...) окультизму, магії та демонології, 5) «книги таємниць». До першої підгрупи увійшли твори Еразма Ротердамського та Ніколо Мак’явелі, до другої — праці протестантських мислителів (Ян Гус, Мартін Лютер, Філіп Меланхтон, Жан Кальвін, Теодор Беза, Ян Крель та інші), до третьої — трактати Лазаря Барановича та Йоаникія Ґалятовського, до четвертої — книжки Мартіна Дельріо, Бартоломео Спіни, Ніколя Ремі та ін., до п’ятої — твори Джамбатісти делла Порта та Йогана Якоба Веккера. Реконструкція переліку заборонених книг у бібліотеці Перемишльського колегіуму дає змогу детальніше пізнати інтелектуальні запити духовенства, а також дослідити, які тексти єзуїти могли використовувати для полеміки з іновірцями. (shrink)

The semantic issues that Saul Kripke addressed in Naming and Necessity overlap substantially with those that were addressed by Michel Foucault in “What Is an Author?”. The present essay examines their area of overlap, with a view to showing that each of these works affords a perspective on the other, from which facets that are usually obscure can be brought into view. It shows that Foucault needs to take some assumptions from Kripke’s theory of naming in order to secure one (...) of his arguments for treating authorial names as special. It then shows that, once it has been placed on these Kripkean foundations, Foucault’s position avoids the metaphysically peculiar commitments that are sometimes thought to be essential... (shrink)

Mikhail Bakhtin aimed to invent a phenomenology of the self-experience and of the experience of the other in his early work. In order to realize such a phenomenology he combined different approaches he called idealism and materialism / naturalism. The first one he linked to Edmund Husserl, but did hardly name him directly concerning his phenomenology. Does this intersubjective phenomenology give a hint that Bakhtin used Husserlian ideas more than considered yet? Or did they both invent similar ideas independently from (...) each other? Both thinkers dealt with the issue of intersubjectivity. Husserl judged statements on other psycho-physical realities as metaphysics in the Logical Investigations II, but in his Ideas I he described the others as enhancing one’s experience through their “experiential surpluses”. In the same way Bakhtin described the unique perspective of the other as a mandatory and valuable part of the world of the act in his Philosophy of the Act and his investigations on Author and Hero. In order to understand the influence of Husserl’s phenomenology for Bakhtin’s early philosophy we need to take a look closer at those contentual parallels as well as some paraphrases yet unnoticed. This gives hint for the question if for Bakhtin Husserl was more than just a name dropped. In this article I reconstructed the relations between both thinkers and answered the question if the dating of Bakhtin’s early work until 1928 has to be re-considered. (shrink)

Recensione di "La grande straniera. A proposito di letteratura", di Michel Foucault.

Paradiso 2’s sustained direct address warns readers unprepared for its complexities to “turn back to see your shores again…for perhaps losing me, you would be lost,” but then offers the “other few” who crave “the bread of angels” the promise of a marvel that would rival the deeds of the mythological hero Jason. I will argue that, by appearing to impose this choice on its readers, this direct address in fact activates the craving for the bread of angels (for who, (...) by obeying the interpretive imperative to make such a decision, would not also be one who thereby does choose to pursue the bread that is promised in return for this obedience?). In other words, the very act of interpreting the representation of readers as divided into those who are capable of allegorical interpretation and those who are not constructs and activates the will of a single readership for the Divine Comedy and, consequently, challenges us to provide an articulation of what it means even to read or to misread the Divine Comedy. (shrink)

The shortest stories are zero words long. There is no maximum length.

Why is it that most fictions present one and only one ending, rather than multiple ones? Fictions presenting multiple endings are possible, because a few exist; but they are very rare, and this calls for an explanation. We argue that such an explanation is likely to shed light on our engagement with fictions, for fictions having one and only one ending seem to be ubiquitous. After dismissing the most obvious explanations for this phenomenon, we compare the scarcity of multiple endings (...) in traditional kinds of fiction to their profusion in the case of interactive fictions. This contrast poses a challenge to accounts of our engagement with fictions in terms of games of make-believe. We conclude that solving this puzzle is likely to improve our philosophical understanding of fictions. (shrink)

In “Flourish,” the psychologist Martin Seligman proposed that psychological well-being consists of “PERMA: positive emotion, engagement, relationships, meaning, and accomplishment.” Although the question of what constitutes flourishing or psychological well-being has been long debated among scholars, the recent literature has suggested that a paradigmatic or prototypical case of psychological well-being would manifest most or all of the aforementioned PERMA factors. The recent literature on poetry therapy has also suggested that poetry practice may be utilized as “an effective therapeutic tool” for (...) patients suffering from a variety of ailments so it seems plausible that practicing poetry can positively contribute to one flourishing with greater psychological well-being. However, recent studies on poetry therapy have not yet been reviewed and integrated under the PERMA framework from positive psychology to further explore and explicate this possibility. This article therefore contributes to extant work by reviewing recent research on poetry therapy and psychological well-being and offering support for the claim that practicing poetry can positively contribute to one flourishing with greater psychological well-being by positively influencing their emotions, engagement or “flow” experiences, social relationships, sense of meaning or purpose in life, and personal accomplishments. (shrink)