В статті розглядається сутність релігійних поглядів Дж. Ваттімо, його внесок в теологію та характер інтерпретації його ідей сучасними дослідниками. Аналізуються процеси «екзистенціалізованої теології» та боротьба італійського мислителя за гуманістичні ідеали на цінності.

Higher education can be successful only if special work on the development of two of its main components – value and cognitive. Among the values of education one should first call knowledge as the most valuable and education as value. Cognitive foundations of teaching epistemology reveal its core – that can determine its internal goal, which is the knowledge as a educational material. It should rather talk about the different principles and methods for technologization at various stages of training. Dealing (...) with different contexts of application knowledge, we have different ways to formalize it, including the use of various applications of computer processing. Only by defining the following general settings with formalize knowledge, you can successfully apply the techniques of informatization to educational process. Any research program, as well as, eventually, the very cognitive paradigm is essentially a plan of action. The difference is that this plan controls the behavior not of one person but of a social group, or rather the team of associates who share certain fundamental principles of science. Pedagogy is presented both as a system of knowledge and system of values at the institutional level, and especially at the level of society and its identification of these two systems facing the challenge of reconciliation, then individual knowledge and values merged – especially through education. Splitting knowledge and values is rather analytically possible, if the knowledge and values have their defenders in different social groups, it is evidence of social pathologies that can lead to a radical social change and the collapse of society as a whole. Higher education can be successful only if special work on the development of two of its main components – value and cognitive. Among the values of education one should first call knowledge as the most valuable and education as value. Also person receives education for the sake of the future of public recognition, which will provide access to a number of material and spiritual wealth, will provide the foundation for future family and other personal projects. Finally, carrying out a preliminary examination of values that have relevance to education can not be ignored and the values that formally belong to other spheres of social life and other social systems – economic, political, legal, religious, aesthetic, etc. values substantially, although and each in its own way, to motivate education. Cognitive foundations of teaching epistemology reveal its core – that can determine its internal goal, which is the knowledge as a educational material. Scholar, teacher and specialist practices operating information that coincides only partially. You should refer to the image of "black box" for that what happens inside is unclear, but clearly know that you must provide the "input" to the "black box" in order to get something that is expected. For pedagogy what is happening in science remains a "black box" incomprehensible to the end of the procedure, but the teacher rightly expects that the results of these procedures will give the result to be useful for education – what is commonly called the scientific data. Furthermore, for practitioners are not always clear operations that makes a teacher, they are to them as the "black box", but the result – professionally educated person who is ready to begin practice in a particular area and has the necessary professional competence. Thus, the "output" of each language game should be information that is required for the following language games – at least when talking about the pedagogy from the cognitive point of view. If we consider the educational process as a "black box" that can be considered its "input" scientific evidence, and "output" – professional competence. And as the very education system decides what constitutes appropriate scientific data, so only the future employer decides what constitutes adequate professional competence. Thus, the "input" should be such technologization on the principles to be agreed between science and education, the "output" – between education and the requirements of professional practice, and only inside the educational process are used purely educational technology. It should rather talk about the different principles and methods for technologization at various stages of training. Dealing with different contexts of application knowledge, we have different ways to formalize it, including the use of various applications of computer processing. Only by defining the following general settings formalize knowledge, you can successfully apply the techniques of informatization of educational process. Due to a clear outline boundaries of formalization one can carry a total computerization of learning, not just segmental, occasional use of information technology. It should be then reformatting all the educational material, making it more analytically organized. Actually, one can talk about pedagogy as logic that operates on specific variables to be only the rules of coordination, adherence and submission. Any research program, as well as, eventually, the very cognitive paradigm is essentially a plan of action. The difference is that this plan controls the behavior not of one person but of a social group, or rather the team of associates who share certain fundamental principles of science. Pedagogy is presented both as a system of knowledge and system of values at the institutional level, and especially at the level of society and its identification of these two systems facing the challenge of reconciliation, then individual knowledge and values merged – especially through education. Splitting knowledge and values is rather analytically possible, if the knowledge and values have their defenders in different social groups, it is evidence of social pathologies that can lead to a radical social change and the collapse of society as a whole. (shrink)

У статті зроблена спроба філософського узагальнення поняття «сучасне суспільство», оскільки сучасний філософський дискурс має декілька концепцій, які характеризують сучасний стан розвитку суспільств, що потребує методологічного узагальнення. Звернена увага і на роль та місце людини у сучасному суспільстві, можливі шляхи її реалізації.

Аналізується проблема створення антропокультурної онтології становлення, яка репрезентує специфіку розгортання людського в культурному і культурного в людському. Зазначається, що вона ґрунтується на екзистенціальній онтології культури, на сутнісній взаємозалежності культури і людського існування. Людина і культура створюють антропокультурну цілісність, що зумовлює процесуальність антропокультурного буття, його комунікативний характер. Обґрунтовується, що полісутнісна людина, яка здатна до творчо-руйнівної самореалізації, потребує людинозберігаючого способу буття, тобто культури. Створювальна людиномірність культури розглядається в ситуації екзистенційної сталості та нестійкості.

У статті мова йде відносно аналізу категорій «загальнолюдське» та «класове» у широкому філософському та гуманістичному сенсі і відносно аспектів здійснення цих категорій стосовно до категорій «освіта» та «виховання» у вузькому сенсі. Розглядаються проблемні питання методології та діалектики взаємодії категорій «загальнолюдське» та «класове». Показується актуальність розробки принципів «субординованої діалектики» у нових умовах розвитку виховно-освітніх відношень. Також категорії «освіта» та «виховання» розглядаються, з одного боку, як конкретно-історичні, тобто класові, принципи формування особистості, а з другого боку, як конкретно-визначені стадії загальнолюдського процесу розвитку людини.

In the article considered sources of forming of outlooks Ukrainian writer Oleksandr Oles in the context of the cultural processes of the early twentieth century. Traced the influence of the panteïstičnogo worldview of the writer on the poetics of his works that appeared in the system of mythologems and symbols, the synthesis of nature and of man. Notes about the characteristic capture romantics âzičnic′koû mythology and a kind of obožnennâm nature.

Поняття «віртуальна реальність» виникло не так давно, лише в другій половині ХХ століття. Його використовували для позначення комп’ютерних систем, що давали користувачеві інтерактивне стереоскопічне зображення. У наш час віртуальна реальність – це імітація дійсності за допомогою комп’ютера та інших пристроїв, що діють на органи чуття людини. Сьогодні технологія віртуальної реальності використовується не тільки в освіті та медицині. В майбутньому вона проникне в кіно, і тоді ми зможемо грати роль будь-якого персонажу. Віртуальна реальність може стати частиною повсякденного життя і замінити реальний (...) світ, тому що важливо не те, що відбувається ззовні, а те, що бачить та сприймає наш мозок. (shrink)