Пройшло більше року, як пішла з життя наша мила і дорога Наталочка Гаврілова. І досі стискається горло і навертаються сльози, коли згадуєш про нашу колегу, вірного товариша, віддану подругу ….

The article examines discussion wich took place in 1911 between Polish philosophers Henryk Struve and Kazimierz Twardowski about the state of Polish philosophy and plans for its future development. The results of the discussion were extrapolated to the current situation of Ukrainian philosophy and its challenges. The conclusion is that the path of Polish philosophy of the last century can serve to modern Ukrainian philosophy as reliable guide to the future. Polish philosophy’s recipe of success transferred to modern Ukrainian philosophy (...) consists in, firstly, elimination of external domination of Russian influence due to its balancing by other foreign influences, and, secondly, purposeful development of analytical direction. (shrink)

В статті проаналізовано сутність культури та кризові духовні явища, що проявляються в культурі в умовах глобалізації, зокрема, що духовна криза - це криза суспільних ідеалів і цінностей, які складають духовне ядро культури. Визначено, що культура як вираження антропологічних, онтологічних і аксіологічних засад є системою форм, які забезпечують становлення людського в людині, що забезпечуються антропологічними, онтологічними, аксіологічними чинниками. Предмет дослідження - культура як головний чинник удосконалення особистості. Методи – соціаксіологічний, антропологічний, системний, що дозволили розкрити культуру як зріз соціального простору удосконалення особистості. (...) З’ясовано сутність культури як умови реалізації багатовимірності людини в умовах поглиблення глобальних викликів сучасності, що представляють собою основу для виявлення міжцивілізаційного спілкування і діалогу. Результат дослідження - розкрито умови переосмислення культурно-історичних, філософських і морально-аксіологічних принципів облаштування та представлено аналіз антропологічних засад культури як основи багатовимірності людини в умовах культурної глобалізації. Зроблено висновок, що антропологічні засади культури як основи зрізу соціального простору в умовах глобального соціального простору забезпечують становлення умов самореалізації людини в умовах культурної глобалізації. Антропологічні засади культури як основи соціального зрізу самореалізації особистсоті в умовах глобального соціального простору є найбільш фундаментальним способом людського буття, базисом реальності для людини. Онтологічні та аксіологічні засади є природно-історичним процесом, направленим на відображення родової сутності людини, вибору її можливостей, так як людина представляє сукупність загальнолюдських цінностей, які відмінити будь-яким законом неможливо. (shrink)

Попри те, що «лінгвістичний поворот» і філософія мови канонізовані в статусі напрямку наукових досліджень лише на початку ХХ століття, осмислення мови як соціокультурного та історичного феномена віддзеркалює етап філософської рефлексії, який складає понад два тисячоліття. Людина здавна розмірковувала про сутність, причинно-насліднові зв’язки, функції і зумовленість мови різними факторами. Що стосується безпосередньо філософії мови, то нині основні дослідницькі зусилля зосереджені довкола двох її напрямів – критики мови як інструменту людського спілкування й мислення, а також інструментальних можливостей конкретної мови в той чи (...) інший період її розвитку. Сферу повноважень філософії мови найкраще продемонстровати переліком її основних проблем: різними аспектами розуміння, значення, концептуального аналізу тощо. (shrink)

The author presents the Ukrainian translation of Kazimierz Twardowski’s Lecture “Why Knowledge is Power?” which was held at the opening of the General University Lectures in L’viv on the 10th of November, 1912. In this lecture the founder of L’viv-Warsaw Philosophi-cal School considered the essence of knowledge, its types and characteristics, and emphasized the importance of philosophical knowledge, be-cause it frees a human being from false judgments and illusions.

The purpose of the article is the explication of fashion as a subject of social-philosophical analysis. The thought of modern scientists according to the lack of long-term scientific review of fashion is traced, that is connected with its definition exclusively as part of everyday life of the individual. Interdisciplinary fashion as an object of scientific study is emphasized. Theoretical approaches and classification of the definition and genesis of fashion are analyzed. It is proved that the theoretical concept of fashion is (...) inextricably linked to social processes in society, which led to the dominance of the concept of social differentiation in the genesis of fashion. It is emphasized that some concepts are not only theoretical approaches to the explanation of the essence of fashion and also reveal its characteristics, regardless of its specific, historical and social periods. The attention is made that the current social conditions create a space that contributes to the desire of the individual to fashion not only as consumer but also as a mechanism to create own attractive image. It is proved that fashion is presented in the form of a sign which encodes the social situation of the individual through his visual perception. Subjective aspect of the phenomenon of fashion in the form of creation of designers and individuals is traced. Within the social philosophy at the individual level the consideration of new aspects is possible: identification, fulfilment, interaction with representatives of various religious and cultural groups, the consumption of material production, and others. At the under individual level it is possible to determine the mechanism of the genesis and subsequent existence, transformations of the phenomenon of fashion, based on social processes. The possibilities of creating an integrated fashion using the concept of social philosophy are demonstrated; it will restore the scientific status of the matter and reveal its new research prospects. (shrink)

This paper argues that the foundation for Skovoroda’s philosophical evolution was laid by the elements of his existential experience: overcoming the fear of death; uncertainty of an individual’s existence in the world; friendship; a series of events in his social life, simultaneous to changes in his works. The most fundamental factor of this experience was Skovoroda’s Christian identity, particularly his continuous efforts to grasp the meaning of the most crucial dogma of Christian religion – the mystery of Resurrection.The totality of (...) these factors caused further development of Skovoroda’s doctrine. The article schematises the inner logic of this development as follows: discovery of the perspective of love, interpreted as being struck by divine beauty; interpretation of human condition as being on the edge of the created and the divine world; proper assessment of the fact that a human being discovers in its own essence the incorruptible beauty of divine image; comprehension of how love to this image arises; interpretation of man as a being that is capable to grasp the eternity of divine charity, and understand itself as a meta-historical entity that has its continuation in eternity.The existential experience brings Skovoroda to a unique and extremely powerful existential experience of the mystery of Cross, which causes a cathartic effect: having undergone the sufferings of the Cross, the material fire of human ἔρως transforms into the living water of divine ἀγάπη, and the confusion of a living creature lost in the world gives way to a tranquil wisdom of a heir of divine gifts and a friend of God. (shrink)

Метою статті є теоретичний аналіз психологічного благополуччя в аспекті психологічної культури внутрішньо переміщених осіб медичних працівників. На нашу думку, є міцний зв’язок між «психологічним благополуччям» та «психологічною культурою». Для розуміння «психологічного благополуччя» будемо розглядати його через поняття «психологічної культури», як один із його конструкт. Теоретичне дослідження психологічної культури внутрішньо переміщених осіб медиків в аспекті психологічного благополуччя особистості дозволило нам розробити схеми-моделі параметрів та компонентів психологічного культури. Це здійснювалося нами у два етапи. На першому етапі ми розглядали психологічну культуру в загальнотеоретичному (...) плані, у рамках загальнопсихологічних підходів. На другому етапі – у прикладному для вирішення соціально-психологічних завдань для адаптації внутрішньо переміщених осіб, медичних працівників. Вперше було встановлено суттєвий взаємозв’язок рівня психологічної культури із суб’єктивним фактором – психологічним благополуччям. Досліджено, що психологічний фактор вивчає структурні та функціональні компоненти. Трансформації піддаються найважливіші особистісні конструкти, такі як психологічне благополуччя, яке розуміється в сучасній науці як злагоджений психічний процес, що забезпечує відчуття цілісності, внутрішньої рівноваги. Для виявлення найбільш об’єктивної картини психологічного благополуччя необхідно зрозуміти умови, в яких опиняється людина. Складність соціальних та психологічних особливостей конфлікту особливо сильно впливають на людей, і саме їх переосмислення психологічного благополуччя є своєрідним індикатором того, як вони ставляться до навколишньої дійсності і як прогнозують свої життєві перспективи, які перспективи розвитку їх особистісного ресурсу. У статті було вперше розглянуто психологічне благополуччя в аспекті психологічної культури внутрішньо переміщених осіб медичних працівників. Були з’ясовані основні структурні параметри психологічної культури, виділені основні компоненти психологічної культури. Розглядалося поняття психологічної стійкості, механізми саморегуляції та самоорганізації внутрішньо переміщених осіб медиків, форми і способи комунікації. Виявлено велике значення комунікативної компетенції переселенців медиків в успішній реалізації психологічного благополуччя особистості. (shrink)

В статті наголошується на необхідності при структуруванні релігії як феномену відрізняти її внутрішню і зовнішню структуру, відійти від домінуючого виокремлення в релігії лише чотирьох її складових, оскільки за нових умов свого функціонування з’явилися нові структурні компонента релігійного комплексу.

The article discusses the basic philosophical and aesthetic approaches to the study and analysis of the concept of symbol and symbolic character and as an important part of culture. Revealed the specific character of symbol who takes on new forms in specific historical conditions of Antiquity, the Middle Ages and the period of modern times. Investigated the philosophical and aesthetic symbolic meaning in terms of the cultural and historical context. Particular attention is paid to the categories of classical philosophy and (...) aesthetics in understanding symbols as interpretation from sign, metaphor and allegories based on the principle of mimesis as characteristic features of this era. (shrink)

Review of the book Zvonska, L. L. et al... Encyclopedic Dictionary of Classical Languages. Kyiv: Kyiv University.

The author argues for the reductive interpretation of Descartes’ notion of the substantial union of soul and body, according to which the union is reduced to causal interactions. The opponents countered the reductive approach with the claims that Descartes attributed sensations to the union rather than the soul; held that the soul is the substantial form of the body; identified some special conditions of the human body’s self-identity. In the article, the case is made that these claims lack clear textual (...) evidence: if their context is properly considered, Descartes’ corresponding statements are consistent with the reductive interpretation; they do not give proper weight to other Descartes’ statements. The author argues that the reductive interpretation is consistent with other Descartes’ statements to which its opponents appeal - that sensations arise from the union of mind and body and that the causal interactions between the soul and the body are explained with the reference to their union. The consistency is achieved if we interpret these statements in the sense that the enduring union between a soul and a body is an ontological prerequisite and, hence, an explanation, of all interactions between the soul and the body and their effects : these interactions and effects would not take place without the union between this particular soul and this particular body. Such explanation is similar to the explanation of certain natural events by the laws of nature: just as the gist of a law of nature can be reduced to a set of causal dispositions, so the content of the notion of the union can be reduced to the emergence and maintenance of a set of causal dispositions between a certain soul and a certain body. (shrink)

В центрі уваги автора статті робота Ж. Дельоза «Логіка смислу», своєрідний маніфест онтології епохи постмодернізму, де змальовується картина світу культури, котрий не має суб’єкт-об’єктного відношення, тобто це світ, де зникає центр, навколо якого ієрархічно організовувався увесь категоріальний апарат традиційної філософії, а тому втрачає сенс традиційний поділ філософії на онтологію, логіку та теорію пізнання. Предметом аналізу у Ж. Дельоза постає співвідношення сенсу і мови, мови і філософії, філософії і світу.