In this article the theoretical aspects of noossphere concepts of Vernadsky are given. The essence and meaning of conflic is investigated. Recommendations for the prevention of conflicts at the State level, their prevention and relief are given. Also the theoretical aspects of noossphere concepts of Vernadsky are analyzed. The essence and significance of the conflict is analyzed. The proposed guidelines for the prevention of conflicts at the State level, their prevention and relief are proposed.

Спочатку один «голий і самотній» факт: ніхто не бачив, щоб філософія закінчилася. Відтак, принаймні, індуктивно, ми можемо стверджувати, що філософія _ніколи не закінчується_. Не завершується. Вона не завершується, незалежно від того, що протягом усієї історії її існування, її супроводжують підсумкові фінальні об’яви – з середини філософії і ззовні ― про остаточне завершення, про кінець, про кінець кінців, про смерть філософії тощо. З цієї точки зору, Людвіґ Вітґенштайн видається мені не фігурою «минулого», фігурою _архіву_ – фігурою історичної реконструкції. Ба більше, навіть, (...) фігурою професійної концептуальної деконструкції, ― впливової і поважної традиції філософської роботи – аналітичної філософії. Навіть при тому, що це фігура одного з її «отців-засновників». Як раз, навпаки. Людвіґ Вітґенштайн видається фігурою _майбутнього_ філософії, її чистого й простого _просуву_. Фігурою символічною і також актуальною – фігурою «ніколи-не-завершення» філософії. Фігурою, яка підписує не слово сказане у філософії, але точку потенційованої напруженості відбутися і пролунати справжньому філософському слову – не позначенню деяких _речей_, але реєстрації _слідів істини_ у до межі доведених індивідуальних станах... Важливо розуміти, що ця стаття не про філософську традицію аналітичної філософії. І не про самого філософа, чи філософію Вітґенштайна – у плані хронології-доксографії, чи ейдетико-історичного огляду, чи деякої теоретичної реконструкції у контексті деякого, того чи іншого «філософського сьогодення», чи навіть, у самому (ви)значному режимі – як «універсальне з підписом». Хоча певні змісти щодо і першого, і другого, – просто як робоча необхідність, «машинальним чином» – тут, звичайно, є. У цій статті, насправді відкривається намагання показати, що аналітична філософія (як певний спосіб дії щодо реалізації події мислення – спосіб дії, до речі, досить точно ідентифікований, причому, таким чином, що ці ідентифікація і демаркація є не результатом деяких спеціальних теоретичних чи методологічних зусиль, але видається _частиною події_ ) – уся аналітична філософія, як спроба, як запровада, як «рух», як справа, як діяльність, – є феноменальним “natura naturans”. Є таким саме як «топос відтворення мислення» у суто онтологічному сенсі, в обміні з яким, власне, Людвіґ Вітґенштайн, також, унікальний і один-єдиний – як «подія думки» – знов таки, у цілком онтологічному сенсі, «демонструє», тобто, _саме і є_ актуальне, «живе», можливо, незамінне подання, розгортання, місце входження (до) проблеми конечності, доступу, філософського слова, змісту й акту. Можливо, отримати доступ до «самого Саме» і є правильно поставити проблему доступу? Відтак, говорячи за допомогою самого Метра, філософія це робота і вдача правильно підібрати _приклади_. (shrink)

В статті проаналізовано сучасний стан системи надання соціальних послуг в Україні, а саме досліджено власне систему надання соціальних послуг в Україні та механізми фінансування соціальних послуг. Узагальнено сутність поняття «соціальні послуги». Зокрема зазначено, що це заходи з допомоги особам/сім’ям, які опинились у складних життєвих обставинах та не можуть самостійно подолати життєві труднощі. Окреслено необхідність реформування системи надання соціальних послуг в Україні, яка визначається потребою сьогодення, особливо в сучасних непростих для нашої держави умовах. Виокремлено, що соціальні послуги поділяються на: соціальну профілактику (...) – запобігти виникненню складних життєвих обставин та/або потраплянню особи/сім’ї в такі обставини; соціальну підтримку – допомогти особі/ сім’ї подолати складні життєві обставини; соціальне обслуговування – мінімізувати для особи/сім’ї негативні наслідки складних життєвих обставин, підтримувати їх, допомогти включитись у громаду. Основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування. Соціальну послугу можна отримувати постійно, періодично або тимчасово, враховуючи ситуацію. Разом з тим, соціальне обслуговування здійснюється: за місцем проживання особи ; у стаціонарних інтернатних установах та закладах; у реабілітаційних установах та закладах; установах та закладах денного перебування; в установах та закладах; тимчасового або постійного перебування; у територіальних центрах надання соціальних послуг; в інших закладах соціальної підтримки. Для успішного реформування системи надання соціальних послуг в Україні запропоновано ряд заходів, зокрема: запровадити превентивні механізми вирішення складних життєвих обставин; забезпечити доступність та якість соціальних послуг для всіх отримувачів послуг у громаді; удосконалити систему адміністрування, моніторингу та оцінки якості соціальних послуг; постійно працювати над модернізацією інфраструктури соціальної сфери; розширювати перелік соціальних послуг за місцем проживання; удосконалювати критерії діяльності суб’єктів соціальної роботи; розширювати, удосконалювати та підвищувати якість соціальних послуг. (shrink)

Проведення розпочатих реформ в Україні та виконання міжнародних вимог Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом у сфері молодіжної політики є важливим етапом становлення та розвитку молодіжної роботи. Роль молоді, молодіжної роботи, визнання молодіжних працівників у молодіжній політиці на всіх рівнях держави – це великий крок у розвитку майбутньої сильної європейської країни. Мета роботи – проаналізувати особливості становлення та розвиток молодіжної роботи в країнах Європейського Союзу. Для досягнення мети в дослідженні використано комплекс загальнонаукових методів: аналіз наукових публікацій для окреслення (...) сутності проблеми становлення та розвитку молодіжної роботи в країнах ЄС, аналіз, синтез – для виокремлення особливостей розвитку молодіжної роботи в країнах ЄС, систематизація та узагальнення проблем становлення та розвитку молодіжної роботи в різних країнах ЄС для формулювання висновків за результатами дослідження. Наукова новизна роботи полягає у тому, що в дослідженні вперше розглянуто становлення та розвиток молодіжної роботи у 13 країнах Європейського Союзу, окреслено історичні етапи розвитку молодіжної роботи в країнах ЄС, вивчено нормативно-правові документи, акти, які регламентують молодіжну політику та молодіжну роботу, висвітлено форми роботи з молоддю, заходи, які організовують для молоді, та аспекти підготовки молодіжних працівників у країнах ЄС. Становлення та розвиток молодіжної роботи в країнах Європейського Союзу мають різний рівень; кожна країна особлива, має свої звичаї, традиції, історію розвитку молодіжної роботи, нормативно-правову базу, стратегії розвитку, програми для підготовки фахівців молодіжної роботи – молодіжних працівників. (shrink)

Матеріал знайомить читачів із біографією та духовною спадщиною відомого ісламського мислителя ХХ ст. Саїда Нурсі через інтерв'ю з його послідовницею Хулією Сахін із Туреччини.

У статті на основі аналізу праць деяких середньовічних арабських авторів розкриваються різні моделі історичного процесу й аналізується геніальна спроба різкої зміни Коранічної картини світу, здіснена арабським богословом і філософом Ібн Халдуном, яка, проте, виявилася невдалою. Утім, негативний результат у науці – це теж результат. На деякі важливі особливості творів арабських середньовічних авторів звернена увага в науці вперше.

В статті здійснений соціально-філософський аналіз понять «конкуренція», «конкурентноздатність» та доведено, що дані процеси виступають невід’ємною характеристикою людини, що забезпечують якісно новий рівень розвитку як окремо взятої людини, так і суспільства в цілому.

Стаття присвячена встановленню сфери управлінської відповідальності, які визначають активність політичних суб’єктів локального рівня та діяльність локального політичного менеджменту. Визначено пріоритетність самодостатнього порядку денного локальних громад. Як чинника просування України до зразків консолідованої демократії Метою дослідження є встановлення специфіки інституційних засад формування локального порядку денного. Охарактеризовано обговорення питань, які є важливими для мешканців конкретних спільнот. Було підкреслено, що інтереси локальної політичної спільноти виникають в демократичних умовах політичного плюралізму. Проаналізовано завдання політичного менеджменту, пов’язані з потребами впорядкування конкретного поселення. Розкрито значення наявності локальних (...) акторів, які обговорюють черговість витрати ресурсів та напрями конфігурації управління розвитком. З’ясовано специфіку пошуку конкурентних переваг між локальними політичними акторами. Розкрито, що належне виконання пунктів локального порядку денного не викликає заперечень збоку громади та інститутів політичних гравців. Доведено, що незадоволеність виконанням порядку денного може спонукати до протестних настроїв у локальній громаді. Встановлено, що важливим чинником формування локального політичного порядку денного є інституційний статус локальних політичних акторів. Припущено, що механізми перетворення локальних громад на самодостатні спільноти формуються за умов інтеграції локальних еліт до вироблення локального порядку денного, його демаркації із загальнонаціональним. Встановлено, що інституалізація суб’єктності локальних самоврядних структур в умовах української децентралізації стає визначальним чинником якісних демократичних перетворень. Зроблено висновок, що місцева (локальна) політика виступає середовищем корекції порядку денного, який випливає з точки зору потреб та пріоритетів розвитку. Виявлено значення загальнонаціонального і регіонального порядку денного, які можуть вимагати перерозподілу ресурсів та певних додаткових зусиль з боку локальних громад. Встановлено оптимальний організаційний вектор формування локального порядку денного нашої держави. Ним є відкрита участь у цьому процесі загальнонаціональних та локальних політичних сил, громадських рухів, груп інтересів. (shrink)

Релігійний чинник в гуманітарному житті України.

У статті розкрито значення екологічної та гендерної освіти як засобів подолання глобальних ризиків. Показана недоцільність однобокої ідентифікації жінок з природою, а чоловіків із соціумом. Доведено, що саме взаємозумовленість екологічної та гендерної освіти забезпечує адекватні засоби сталого розвитку суспільства. Інтереси кожної гендерної групи мають бути представленими на рівні прийняття рішень щодо природокористування та захисту довкілля.

29 жовтня 2020 року інститут філософії імені г.С. Сковороди нан україни спільно з гро- мадською організацією «in situ» провели online круглий стіл, присвячений 250-річчю з дня на родження ґ.В.Ф. Геґеля. У заході взяли участь не лише наукові працівники ін с ти туту філософії, а й викладачі та дослідники провідних вищих навчальних закладів ук раї- ни – національного університету «києво-могилянська академія», київського національного університету імені тараса шевченка, харківського національного педагогічного університе- ту імені г.С. Сковороди, а також незалежні вітчизняні дослідники філософії геґеля. (...) Із вступ- ним словом до учасників круглого столу звернувся директор інституту філософії, член-ко- рес пондент нан україни, доктор філософських наук, професор анатолій єрмоленко, який наголосив актуальність розмаїтої спадщини німецького філософа для сучасного філософського дискурсу і потребу в поглибленому дослідженні його творчості з огляду на сучасні реалії. Учас- ники круглого столу не лише зробили цікаві доповіді, присвячені різним аспектам філософії ге ґеля, а й активно обговорювали й дискутували складні та неоднозначні питання системи абсолютного ідеалізму. Наводимо доповіді кількох учасників заходу, які дали згоду на опри- люднення своїх матеріалів. (shrink)