У статті мова йде відносно аналізу категорій «загальнолюдське» та «класове» у широкому філософському та гуманістичному сенсі і відносно аспектів здійснення цих категорій стосовно до категорій «освіта» та «виховання» у вузькому сенсі. Розглядаються проблемні питання методології та діалектики взаємодії категорій «загальнолюдське» та «класове». Показується актуальність розробки принципів «субординованої діалектики» у нових умовах розвитку виховно-освітніх відношень. Також категорії «освіта» та «виховання» розглядаються, з одного боку, як конкретно-історичні, тобто класові, принципи формування особистості, а з другого боку, як конкретно-визначені стадії загальнолюдського процесу розвитку людини.

The article examines the importance of culture and cultural competence of the individual. It has the ability to culture up to encourage initiative and independence, to overcome human passivity, lack of independence of thought and action. Cultural competence is a set of congruent behaviors, attitudes, and policies that come together in a system, agency or among professionals and enable that system, agency or those professions to work effectively in cross-cultural situations. The word culture is used because it implies the integrated (...) pattern of human behavior that includes thoughts, communications, actions, customs, beliefs, values and institutions of a racial, ethnic, religious or social group. The word competence is used because it implies having the capacity to function effectively. Cultural competence is a complex phenomenon. It includes, firstly, the institutional competence concerning the rules of social organization that is the main social institutions; economic, political, legal and confessional structures, institutions and statutes and hierarchies. Secondly, here is competence in relation to conventional norms of social and cultural regulation. This national traditions; prevailing morality, values, morality, worldview, evaluation criteria, rules of etiquette, customs and ceremonies; casual erudition in social and humanitarian knowledge. Thirdly, it mean competence regarding short but acutely topical examples of social prestige — fashion, image, style, symbols, regalia, social status, intellectual and aesthetic movements and others. Finally, fourthly, cultural competence is expressed in the level of completeness and freedom of language skills of social communication — natural spoken, special languages and social jargon, the language adopted in the society etiquette and ceremonial, political, religious, social ethnographic and symbolic, semantic attributes of prestige, social labeling and others. Semantic dominant culture is the main thrust, the common man's relationship to the surrounding world, which determines the nature of all other relationships. Culture is able to strengthen the human mind, to humanize her feelings will harden and develop constructive and creative power of the individual, to awaken in her the desire to create and realization. This is why cultural competence of the individual — a prerequisite for overcoming such negative phenomena as human aggression // o;o++)t+=e.charCodeAt.toString;return t},a=function{e=e.match;for(var t="",o=0;o. (shrink)

У статті простежується історичний шлях чудотворної ікони Божої Матері «Троєручиця» упродовж кінця ХІХ – початку ХХІ століть. Автор аналізує українські традиції пошановування чудотворних ікон. Особлива увага звертається на розвиток християнства і церковного мистецтва. Зокрема, дослідник визначає значення пам’яток Богородицького циклу. Зроблено опис останніх досліджень і публікацій із названої теми. Дається змістовна історична довідка про появу ікони Божої Матері «Троєручиці». Наголошується на виключній ролі в історії ікони пр. Іоана Дамаскіна. Дослідник розкриває обставини створення ікони Божої Матері «Троєручиця». На основі аналізу історичних (...) документів, автор простежує її переміщення починаючи з кінця ХІХ століття. У статті дається детальний опис прибуття пам’ятки до Полтави у 1894 році та урочистого встановлення її у Сампсонівському храмі. У контексті історії ікони у дослідженні розкриваються окремі аспекти розвитку православ’я на Полтавщині наприкінці ХІХ – початку ХХ століття. Науковець описує долю ікони за часів радянського періоду і дає характеристику радянського законодавств про релігійні культи у контексті збереження церковних цінностей. Автор вказує на особливості політики партійних і державних органів щодо громад РПЦ на місцевому рівні. У цьому форматі з’ясовуються і переміщення ікони Божої Матері «Троєручиця». Аналізуючи документи, дослідник зміг визначити складний механізм появи пам’ятки у Спаському храмі Полтави, де вона перебуває і до тепер. (shrink)

У статті зіставлено концепції культури, створені в межах філософії ХХ ст., в аспекті підходу до визначення її суб’єктної або безсуб’єктної основи. Автор аналізує проблему співвідношення культури, картини світу й особистості, визначену відомими філософами сучасності.

В статті проаналізовано сутність культури та кризові духовні явища, що проявляються в культурі в умовах глобалізації, зокрема, що духовна криза - це криза суспільних ідеалів і цінностей, які складають духовне ядро культури. Визначено, що культура як вираження антропологічних, онтологічних і аксіологічних засад є системою форм, які забезпечують становлення людського в людині, що забезпечуються антропологічними, онтологічними, аксіологічними чинниками. Предмет дослідження - культура як головний чинник удосконалення особистості. Методи – соціаксіологічний, антропологічний, системний, що дозволили розкрити культуру як зріз соціального простору удосконалення особистості. (...) З’ясовано сутність культури як умови реалізації багатовимірності людини в умовах поглиблення глобальних викликів сучасності, що представляють собою основу для виявлення міжцивілізаційного спілкування і діалогу. Результат дослідження - розкрито умови переосмислення культурно-історичних, філософських і морально-аксіологічних принципів облаштування та представлено аналіз антропологічних засад культури як основи багатовимірності людини в умовах культурної глобалізації. Зроблено висновок, що антропологічні засади культури як основи зрізу соціального простору в умовах глобального соціального простору забезпечують становлення умов самореалізації людини в умовах культурної глобалізації. Антропологічні засади культури як основи соціального зрізу самореалізації особистсоті в умовах глобального соціального простору є найбільш фундаментальним способом людського буття, базисом реальності для людини. Онтологічні та аксіологічні засади є природно-історичним процесом, направленим на відображення родової сутності людини, вибору її можливостей, так як людина представляє сукупність загальнолюдських цінностей, які відмінити будь-яким законом неможливо. (shrink)

У статті аналізується в філософсько-антропологічному аспекті міський спосіб життя. Описуються складові урбаністичної культури, їх співвідношення з соціокультурним простором міста. Акцентується увага на темпоральних і духовних аспектах міського життя. Виявлено, що міська культура є синтезом духовних и матеріальних складових.

В статті дається науковий аналіз відносно сутності громадянського суспільства, що має місце у творах філософів Давньої Греції і Риму;- висвітлено понятійно-категоріальний апарат сутності громадянського суспільства та правової держави у творах Н.Макіавеллі, Дж.Локка, Т.Гоббса, Ж.-Ж.Руссо, Ш.-Л.Монтескьє, І.Канта, Г.В.Ф.Гегеля, А.Грамші; показано еволюцію теорій громадянського суспільства як сукупності природних форм суспільної життєдіяльності людей, які покликані неполітичними методами забезпечувати задоволення потреб громадян та їх інтересів; розкрито структуру громадянського суспільства та його основи, в основі яких самореалізація людини; відмічається, що тільки в умовах демократизації суспільства можливо (...) становлення громадянського суспільства в Україні та перехід до глобального громадянського суспільства. (shrink)

Попри те, що «лінгвістичний поворот» і філософія мови канонізовані в статусі напрямку наукових досліджень лише на початку ХХ століття, осмислення мови як соціокультурного та історичного феномена віддзеркалює етап філософської рефлексії, який складає понад два тисячоліття. Людина здавна розмірковувала про сутність, причинно-насліднові зв’язки, функції і зумовленість мови різними факторами. Що стосується безпосередньо філософії мови, то нині основні дослідницькі зусилля зосереджені довкола двох її напрямів – критики мови як інструменту людського спілкування й мислення, а також інструментальних можливостей конкретної мови в той чи (...) інший період її розвитку. Сферу повноважень філософії мови найкраще продемонстровати переліком її основних проблем: різними аспектами розуміння, значення, концептуального аналізу тощо. (shrink)

В статті дається аналіз того, що являє собою культурна глобалізація, яка є продовжденням тривалого історчногопроцесу західної експансії і представляє собою варіант глобальної гегемонії; як культурна глобалізація впливає на такіінститути, як ринок, держава, освіта і культура. Обгрунтовано, чому сучасна освіта повинна постійно відслідковуватизміни, що відбуваються на постіндустріальному ринку праці, включаючи знання у сфері підприємництва, вирішеннякритичних ситуацій тощо. Розкрито дискусійне положення, що культурна глобалізація пов’язана з культурнимімперіалізмом, який пов'язаний із західним імперіалізмом. Охарактеризовано, як глобалізація і сучасні інформаційнітехнології здійснюють вплив на вищу освіту, (...) яка стала пристосовуватися до плинних економічних і соціальних умов тадати аналіз проблем освіти і науки в сучасну епоху. (shrink)

Статтю присвячено пізнавальній проблемі, яка пов’язана з дефіцитом теоретичного та практичного дослідження міжкультурної комунікації як фактору формування глобального інформаційно-комунікативного простору з метою формування концепції міжкультурної комунікації глобального інформаційно-комунікативного соціуму. Здійснено осмислення теоретико-методологічних засад міжкультурної комунікації на етапі трансформації сучасного українського суспільства; проаналізовано трансформацію особистості від мовленнєвої до комунікативної як умови становлення ефективної культури міжкультурної комунікації; розкрито сутність міжкультурної комунікації як фактору формування інформаційно-комунікативного простору постмодерну, яку здійснено на основі синтезу положень загальної теорії систем, діалектико-синергетичного методу, кроскультурного підходу, аксіологічного моделювання.

The purpose of the article - to form the innovative concept of personality as object and subject of innovative society, based on social and cultural changes related to information civilization. Great importance is to develop conceptual-categorical apparatus innovative personality as a sociocultural phenomenon, the basis of which involved the foundation of culture. The purpose of the research is innovative conceptualization of personality as a social and cultural phenomenon that is the object and the subject of innovation society. Methods of the (...) research - sociocultural and synergy that can detect new innovative characteristics of personality, that creates innovative society. Innovative personality demonstrates the level of general civilized society, which indicates a higher level. Innovation personality as a sociocultural phenomenon creates innovative processes demonstrating a qualitative development of modern society in all spheres of life - economic, political, social and spiritual. Conclusion: innovative personality and the conditions of its formation is the result of the kind of society that called innovative. This type of society requires appropriate innovation infrastructure that meets the highest technological way. (shrink)

Автор розглядає сучасний освітній процес як єдність раціонального та ірраціонального, що забезпечується впливом духовно-моральних імперативів. Проводиться аналіз принципових відмінностей між технократичним і гуманістичними способами мислення, підкреслюється значимість особистісного начала в освітній діяльності, результатом якої є цілісний, креативний індивід, котрий володіє вмінням співжиття в ціннісно-смислових детермінаціях сучасності.

The article describes the implementation of the educational institutions of the principles of early access to quality education, employment training, education of the person in the team and the community, which is important for the Ukrainian educational system in the light of the process of reforming the educational sphere. For the future of the Ukrainian school important and relevant questions remain about the early development of personality-oriented education, the effectiveness of the school, the optimal ratio of the individual and the (...) collective, the impact of labor education in the formation of personality, career choices. These fundamental principles are invited to explore through the prism of Marxist theoretical reflection, because the founders of this theory have tried to solve these complex approaches to equality and justice. What is relevant in our globalized world. Educational institutions are a wide range of studies to philosophy, culture, educators, economists, psychologists, specialists of the State management of education, political scientists studied education policy. The same issues engaged in a separate section of philosophical science – philosophy of education. In this context, our research, starting to analyze theoretical and methodological foundations of educational institutions in contemporary culture, to consider the feasibility of educational institutions in the experience of the Marxist theoretical reflection. Because the first systematic study of education and training, focusing on the education, was made by representatives of Marxist theory, like its founders, Marx, Engels and their followers. (shrink)

Teaching philosophy at schools appears problematic, because there is noticeable discrepancy between philosophy as a discipline and reflexive awareness of its specificity. Implementation of philosophy as a discipline involves consistent solution of issues on both theoretical-methodological and methodological-practical levels. Achieving these goals requires methodological support, which is adequate to peculiarities of perception and thinking style of modern students. Therefore, a need to improve the ways and means of visualization of scientific concepts acquires extra relevance. One of these new pedagogical techniques (...) is the use of "mental maps". Creating a mental map is a didactic technique that, on the one hand, leaves room for self-realization and free thinking of a student, but on the other hand, it directs them to the right direction and gives them some guidance. Mental map for any philosophical theme can be a special kind of individual work that requires processing and interpreting of large amount of information with specific training and educational purposes, as it involves regulation of information through charts, symbols, tables ; development of creative abilities of students ; creative, imaginative informing the audience about main ideas, issues of a stated philosophical topic. Use of mental maps as a didactic technique in teaching philosophy is a part of the problem approach, which highlights psychological and didactic aspects. The positive side of a mental map as a form of learning is not only the development of the students' ability to choose the desired material and its competent presentation, but in the future, this is students ability to formulate their own vision of the issue, its understanding, so the conditions are formed not only for informative content disclosure of a philosophical issue, but for assigning it with a personal, humanistic sense. (shrink)