In einem Brief nennt Adorno die "Negative Dialektik" kurz nach ihrem Erscheinen unter seinen Schriften "das philosophische Hauptwerk, wenn ich so sagen darf“. Dieser herausgehobenen Bedeutung, die das Werk für Adorno hatte, entspricht nicht nur die lange Zeit, die er mit der Abfassung des Buchs beschäftigt war, sondern auch die lange Geschichte, die ihre zentralen Motive in seinem Denken haben. Philosophische Begriffsklärung, die Arbeit an "Begriff und Kategorien“ einer negativen Dialektik, versteht Adorno dabei als dialektischen Übergang in inhaltliches Denken – (...) und so betreibt er sie auch hier. Das hat Konsequenzen für die Form des kooperativen Kommentars, der in diesem Band versucht wird. Adornos "Negative Dialektik" zu kommentieren, kann nur in dem Bewußtsein der unüberbrückbaren Kluft gelingen, die den Kommentar von diesem Text trennt. (shrink)

»Selten hat in den neueren Jahrhunderten ein philosophischer Erstling so durchgeschlagen und einen so unverrückbaren Platz unter den >großenHans Georg Gadamer in DIE ZEIT Nr. 47 vom 19.11.1982.

Досліджуються організаційні та самоорганізаційні механізми актуалізації інформаційного потенціалу, специфіка яких визначається зв’язком із цілісністю суспільних відносин та спрямованістю на створення якісно нових станів або підтримку вже існуючих. Актуалізація інформаційного потенціалу на рівні індивідуальних та колективних суб’єктів діяльності супроводжується домінацією певного типу механізму, дифереціацією механізмів за критерієм сфери діяльності, пошуком рівноважного стану взаємодії організаційних та самоорганізаційних механізмів.

У статті проведено культуро філософський аналіз феномену особистості як визначального в соціокультурному та освітньому просторі сучасного особистого суспільства у порівнянні з особливостями філософського розуміння цього феномену в освітньому контексті епохи модерну, співзвучної сьогоденню. Виявлення типових проекцій минулих епох, традиційною з яких є усвідомлення змісту понять «людина» та «особистість», на фоні складності і неоднозначності сучасної соціокультурної ситуації сприятиме подальшим пошукам ефективних чинників взаємодії особистості і суспільства в освітньому просторі, що динамічно трансформується.

В статті аналізується, що постмодернізм має виражену тенденцію поширення в освітніх системах, є фрагментарним фоном усієї інноваційної діяльності суб'єктів освіти, подає споживчу настанову, яка формується, у свідомості тих, хто навчається, вносить корективи в мотиваційну основу пізнавальної активності. Визначені механізми перетворення пізнавальної активності в споживчу.