Eastern European Philosophy

After years of neglect, alienation has again reached the agenda of critical thought. In my case, I recognize alienation as a challenge for education in contemporary societies. To obtain conceptual resources to overcome this challenge, I have revisited the comprehensive 20 th century discussion of alienation. Today, alienation is naturally discussed as an existential condition of human being, but still in the 1980s, there was a strong Marxist current that claimed alienation to be implied by capitalism, in particular by the (...) institution of private property and the social division of labor, and that alienation therefore should be criticized as part of the critique of capitalism and political economy and possibly overcome. Today, under the hegemony of neo-liberal capitalism, this critical and processual concept of alienation is more relevant than ever. Hence, in the present work I argue that the basic logic of Marx's idea of alienation still has critical potential. The argument forms a long engagement with mainly 20 th century literature, departing from the very idea of capitalism, considering the ideas of history, education and democracy, discussing how to distinguish and translate key terms, considering why alienation became an object of controversy among Marxists, offering an interpretation of Marx's critique relevant for contemporary society, thus considering alienation a consequence of working under conditions of private property, i.e. being a human being in a capitalist society, and finally presenting Marx's idea of communism as relevant to the contemporary educational agenda. (shrink)

In this article the heritage of Hryhorij Skovoroda is considered from the metaphilosophical point of view. This point of view is useful because it allows seeing some syncretism as unity of philosophy, theology, religion, myth, and poetry in the heritage of Hryhorij Skovoroda. Therefore, the author stresses that when we analyze the Hryhorij Skovoroda’s heritage it is wrong to divide it into such parts as philosophy, theology, religion, myth, and poetry. This division doesn’t lead to the whole understanding of Hryhorij (...) Skovoroda’s personality and works. The author argues that Hryhorij Skovoroda is the follower of Philosophia Perennis’ tradition, which is characterized by syncretism. Such syncretism of the Skovoroda’s heritage is neither bad nor good. We see the unique unity of philosophy, poetry, religion and mythology in the Skovoroda’s life and in his works. The author argues that such unity is useful for the deeper understanding of the world and a human being. Syncretic unity of Skovoroda’s worldview helps to overcome the different oppositions of classical philosophy (subject-object, inner-external, immortal-mortal, natural-supernatural, human-divine, relative-absolute etc.). We live in the times of analysis and fragmented world. Therefore syncretism is very hard to understand. In order to understand syncretism we should return to synthetic thinking, we should rediscover the synthetic function of our consciousness. The life and the works of Skovoroda show us how a human being can think synthetically and regain the whole worldview. The whole worldview helps live in the harmony with others and nature. This harmony is very needed in our times of “moral blindness” (Zygmunt Bauman), decay of traditions, which were oriented us towards common values. Keywords:, metaphilosophical approach, unity of opposites, mythopoesis, syncretism, synthesis of philosophy and religion, vocation. (shrink)

Robert Saudek, a Czech graphologist, journalist, diplomat, playwright, and novelist, was heavily influenced in his youth by Fritz Mauthner’s critique of language. Saudek later became a pioneer in the field of psychological graphology. In this article, I examine the impact of Mauthner’s critique on Saudek’s work and evaluate whether Saudek’s approach to graphology aligns with Mauthner’s ideas. I argue that, although Saudek’s graphology is rooted in Mauthner’s critique of experimental psychology, there remains room for further development in the field of (...) psychological graphology, centering on the analysis of language. With this in mind, I compare Saudek’s method and contemporary conceptual metaphor theory. I further suggest that Saudek’s extensive use of the autographs of well-known figures follows a method of working from examples, or specimens, which is not uncommon in the philosophy of science. Based on these findings, I propose a way of understanding Saudek’s graphology that challenges its characterization as a pseudoscience. (shrink)

This article analyses Ukraine’s language policies from 2002 to 2022 within a framework of liberalism, while avoiding making normative judgements or recommendations, updating the discussion raised in Kymlicka and Opalski’s Can Liberal Pluralism be Exported? The analysis takes into consideration Ukraine’s present and historic position, including the challenge that postcolonial nation building can pose for achieving liberalism and linguistic justice. The paper focuses on three main areas of language policy: education, businesses and media, and assesses if they can be described (...) as liberal orthodox, pluralist or illiberal. The article begins by defining liberalism and illiberalism, discussing the context of Ukraine’s linguistic diversity and postcolonial context, before outlining the language situation until EuroMaidan. Then, the main issue of language policy in the areas of education, business and media is analysed, before considering whether Ukrainian language laws might be considered liberal or illiberal. Finally, potential future trajectories are outlined. (shrink)

The following article begins with my recollection of the only academic conference on Zdziechowski that was organised still under the communist regime in the autumn of 1984 at the Jagiellonian University and ends with a description of the discussion on the genesis and power of evil, with the participation of Czesław Miłosz and Leszek Kołakowski, which was triggered in Poland immediately after the publication of the last edition of On Cruelty in 1993. On Cruelty was first published in 1928 in (...) the journal Przegla̧d Współczesny [Contemporary Review] in Krakow, a second time in 1938 in the volume of articles In the Face of the End, Krakow 1938, and a third – and so far last – time also in Krakow in 1993. On Cruelty, published three times but so far only in Polish, has never been thoroughly analysed or even discussed, which is why this article focuses on discussing it and related questions about the origins and nature of evil, mainly in Europe and Asia, from the earliest times to the present. Zdziechowski was particularly outraged when the cruelty he condemned was justified by religion, especially Christianity (Catholic and Protestant). From these condemnations, he described the activities of the Inquisition, the witch trials, cruelty to animals, and – in the introduction – the “psychology of cruelty.” At the same time, however, he meticulously listed the names of those political and spiritual leaders in Europe and Asia, theologians and thinkers, who, over many centuries, up to the present day, have resolutely spoken out against evil, including cruelty, within and outside the Church. A separate and important issue is Zdziechowski’s attitude to Tsarist Russia and Bolshevism, as outlined in his work On Cruelty. On the one hand, he pointed out that at least two rulers of Russia before 1917 – Ivan the Terrible and Peter the Great – had made major contributions to the history of cruelty in Europe and Asia. But Bolshevism, which Zdziechowski condemned in the strongest terms, was in his eyes not a continuation of pre-1917 Russian despotism, but emanated from the depths of Asia. (shrink)

Russophilism and Misunderstanding Ukraine (Review: Olga Onuch and Henry Hale. The Zelensky Effect. London: Hurst and Co., 2023; Dominique Arel and Jesse Driscoll. Ukraine’s Unnamed War. Before the Russian Invasion of 2022. Cambridge: Cambridge University Press, 2023).

Walter Burley’s Commentary to the Nicomachean Ethics is commonly considered little more than an expositio littere. Nevertheless, in some notanda he raises open questions about the crucial gap between the conclusion of the practical syllogism and action. Within the interpretative framework of Saarinen’s and Wood’s works, I will focus on Burley’s analysis of akrasia in book VII. The first point will be some questions related to a notandum, concerning the gap between intellect and will as typical of akrasia. Secondly, I (...) will analyze it in the light of Burley’s semantics, where conceptual tools developed in one science prove useful in solving problems of another discipline, in this case ethics. Finally, I’ll address the Commentary’s brief gloss about heroic virtue, as example of Burley’s first steps in the use of measure languages in ethics, by analogy with the Oxford Calculators’ techniques. (shrink)

Статтю присвячено проблемі розвитку національних спільнот у Європі в контексті впливу явищ IV промислової революції (Industry 4.0) та глобалізації, які взаємно обумовлюють одне одного. Вплив цих явищ на національні спільноти об’єднаної Європи має неоднорідні наслідки. У контексті глобалізації, тісно пов’язаної з Industry 4.0, а також феноменів антиглобалізму та євроскептицизму як реакції на неї виокремлено тенденції розвитку національних спільнот у державах сучасної Європи. У країнах Західної Європи переважно спостерігається процес фрагментації національних спільнот. У країнах Центрально-Східної Європи, що перебували у сфері впливу (...) СРСР і стали членами ЄС і НАТО на межі ХХ та ХХІ ст., реакцією на глобалізацію та євроінтеграційні процеси стало зростання впливу євроскептичного та антиглобалістичного націоналізму. В Україні, яка зазнає агресії з боку РФ, розглядає країни ЄС і НАТО як союзників, недостатньо інтегрована в процеси глобалізації та IV промислової революції, тенденції до національного відродження мають переважно єврооптимістичний характер, не породжують скептичного ставлення до глобалізації. Доведено, що IV промислова революція та глобалізація, що взаємно обумовлюють одна одну, формують передумови до послаблення ролі національних держав як на міжнародній арені, так і у сфері внутрішньополітичного розвитку. Суспільні зміни, спричинені цими процесами, викликали явище антиглобалізму та євроскептицизму в країнах ЄС і є чинником коригування глобалізаційних процесів. Поруч із регіональним сепаратизмом політичні спільноти в Західній Європі, які прагнуть відокремлення, все ж залишаються в глобальних і наднаціональних структурах. Україна також виявляє прагнення до національного відродження, спрямованого на дистанціювання від минулого та долучення до передових країн IV промислової революції, зберігаючи відкритий, інклюзивний характер і підтримуючи європейську та євроатлантичну інтеграцію. (shrink)

This is an introduction to the book Fiinta istorica (The Historical Being), written by the 20th century Romanian philosopher Lucian Blaga. Blaga was an important thinker, authoring over 30 books of philosophy and a great many articles. Unfortunatly very little of his work is translated into English. This book is the very last that he wrote. It was published posthumously.

La 23 august 1939 Germania și Uniunea Sovietică au semnat la Moscova pactul Ribbentrop-Molotov, conform căruia URSS revendica Bucovina de Nord și Basarabia. În septembrie 1939 Polonia este invadată de Germania. În acest context Consiliul de Coroană a decis, la 6 septembrie 1939, proclamarea neutralității României, securizând frontierele și evitând confruntarea militară prin activarea “Blocului Balcanic al Neutrilor”, a Acordului Balcanic din 1934 și prin încercarea de a încheia un pact de neagresiune cu URSS. La 29 martie 1940, V. M. (...) Molotov vorbește despre “existența unei chestiuni litigioase nerezolvate, aceea a Basarabiei, a cărei anexare de către România nu a fost niciodată recunoscută de Uniunea Sovietică, cu toate că aceasta n-a pus niciodată chestiunea înapoierii Basarabiei pe cale militară”. Prin tratatul Hitler-Stalin, Tratatul de la Craiova și Al Doilea Arbitraj de la Viena (Dictatul de la Viena) România pierde peste o treime din teritoriu și peste un sfert din populație), inclusiv Ținutul Herța care nu făcea parte nici din Bucovina, nici din Basarabia și nu fusese revendicat inițial de URSS. O parte din Basarabia este alipită Ucrainei, iar cealaltă parte formează Republica Sovietică Socialistă Moldovenească, -/- DOI: 10.13140/RG.2.2.24746.49604 . (shrink)

This paper explores Ksenija Atanasijević's (1894 - 1981) understanding of the ethical basis of feminism. It highlights her understanding that feminism as such has an ethical basis. Her criticism of the degrading position of women which, according to her, has its origins in a family based on the male violence against women is also pointed out. The paper also points to Ksenija Atanasijević's understanding of the universal goals of feminism, goals that are not directed only at women. The author points (...) out that despite the explicit distancing of Ksenija Atanasijević in relation to Marxism, especially the Marxist conception of class hatred, some of her positions are similar to the positions which Karl Marx presented criticizing Hegel. The author notes that at the time when she wrote her works, these views of Marx could not have been known to her. In conclusion, the author points out that for Ksenija Atanasijević the freedom of the individual forms the ethical basis of feminism. (shrink)

This paper investigates the significance of filmic analysis in the contemporary theoretical paradigm inspired by Slavoj Žižek, which we term ‘Transcendental Materialism’. After characterising its distinct peculiarities within the history of psychoanalysis and film theory, we demonstrate the limitations of previous (possible) answers, arguing they are partly formulated in response to confrontations with other paradigms. Our own approach is then informed by a study of another popular object of analysis in Transcendental Materialism – the joke. We show how Freud’s understanding (...) of the joke was adapted by the paradigm and supported further by certain philosophical insights by (among others) G.W.F. Hegel. Finally, we demonstrate how parallels can be drawn between this adaptation and the significance of the filmic form within Transcendental Materialism, inspired in part by Alain Badiou’s reading of Hegel. (shrink)

Запропоновано підступи до дискурсу про культурний ландшафт. Це питання розкрито на тлі європейської традиції. Наведено основні критерії, за якими окреслюється характеристика терміна. Розглянуто форму та зміст поняття «культурний ландшафт». Через розгляд еволюції входження терміна в науковий контекст виявлено специфіку його впровадження. Упроцесі аналізу цієї дефініції, що передбачає міждисциплінарний підхід та синтезовану систему мислення, проведено комплексне дослідження. Означено питання актуальності наукової дискусії в застосуванні цього терміна на українському ґрунті.

PREFACE WORD -/- Hilmi Ziya Ülken was born in Istanbul during the last period of the Ottoman Empire, was educated during this period and worked in many areas of the intellectual life of the newly established Republic. Although he was interested in many fields of social sciences, he gained fame in philosophy, sociology, history of thought and literature. Again, he undertook important tasks in revealing and introducing medieval Islamic thinkers and post-Tanzimat Turkish thought, and due to his deep knowledge of (...) Eastern and Western philosophies, he made comparative studies in these fields and tried to reveal the similarities and differences in both cultures. Many graduate studies, book chapters and articles have been written about such an important thinker whose works are also recognized abroad. Among the thinkers of the Republican Era, Ülken is one of the most studied names. In this study, Ülken's biography, his intellectual adventure, his understanding of philosophy and his ideas about the life of thought are discussed panoramically, and the bibliographic information obtained about his articles and other works that have not yet been fully revealed has been added to the study. Another important document added to this study is Ülken's biography written in his own handwriting. Our hope is that with the completion of the information missing in this study, a complete portrait of Ülken will be revealed. When Ülken's works are taken into consideration, it is understood that he wrote works in many fields of social sciences. The fact that he did not concentrate on a certain field but worked in many fields has been a frequently criticized aspect of him. In this sense, we think that the phrase "A Thinker of Mütebahhir", which we wrote as a subtitle to the title of our study, defines him very well. Many names have used the adjective mütebahhir, which means ocean and depth in Ottoman Turkish, about Ülken. While Necati Öner used it in a positive sense, names such as Cemil Meriç (1916-1987) and İsmail Tunalı (1923-2015) used it in a sense that includes negative connotations, such as saying words in every field, his knowledge is unlimited but formless and non-systematic, and Salâh Birsel (1919-1999) wrote on every subject. On the other hand, scholars such as Kurtuluş Kayalı and Ali Utku, who have recently conducted competent studies on Ülken, have emphasized that Ülken - contrary to popular belief - thought and worked within a system and was very sensitive about his system of thought. When Ülken's works are examined in general, it is seen that many of them were formed by turning lecture notes into books, and this situation caused many problems. This situation led to problems such as the disorganization of his works, the lack of a certain systematization, the lack of the necessary methodological sensitivity in footnotes and citations, and the use of some terms in their original language instead of their Turkish equivalents. When we look at the life stories of important thinkers in the history of thought, we observe that they were not only influenced by the social, political, economic, etc. conditions of the period in which they lived, but also that they influenced these conditions in the period in which they lived. The best example of this situation among the thinkers of the early years of the Republic is Ülken. When his works are examined in chronological order, it is noticeable that his ideas constantly changed, that he had to defend the ideas he criticized from time to time, and that he was in a constant search. He explained his works in many fields by saying that he wrote works that would be a source for his own works and that he served as a bridge to the past. The fact that he was a doyen in many fields of social sciences despite having a Mülkiye education can be explained by his self-education. Ülken, who set an example for academics and thinkers with his hard work, diligence, and lifestyle of constantly reading, researching and writing, carried out very important works in his 73 years of life. As Öner, a student of his who knew him closely, says: "In his daily life, Ülken was either reading, writing or philosophizing." Again, Tunalı says about his diligence that "when he was finishing a book, he would have written another book!" It can be said that one of Ülken's efforts was to establish a tradition of sociology and philosophy in Turkey by recognizing the disconnect in our world of thought. Ülken expressed this to his student Necati Öner by saying, "We are a quarter in philosophy, you will be half, and then we will be complete!" While the influence of philosophers and sociologists who came to our country with the educational reforms was quite limited, Ülken succeeded in establishing a tradition in Istanbul Sociology and Ankara Theology. For this reason, important sociologists and philosophers of our country, such as Baykan Sezer (1938-2002) and Kurtuluş Kayalı (born 1949), admitted that "we are students of the Ülken tradition" even though they were not his direct students. Ülken provided an important opening in the social sciences with his methodology that analyzed the problems he dealt with in depth, tried to deal with all aspects of the issues and made synthesis attempts between different ideas. In addition, with the newly established Republic, he made great efforts to collect and translate sources in many fields, especially philosophy, and to carry out activities on a philosophical basis. The fact that his works continued to attract attention in every period after him and were reprinted and read again and again reveals the centrality of his role in the intellectual life of the Republican period. In this study, in which the life, philosophy and thoughts of Hilmi Ziya Ülken, whose valuable contributions to Turkish-Islamic thought are undeniable, have been tried to be presented in general terms, the articles and book chapters I have written about Ülken in various journals and book chapters and whose titles I have given in the bibliography and bibliography section have also been utilized. I hope that this monographic study will make a small contribution to the studies on Ülken, who deserves to be remembered with mercy and gratitude. -/- . (shrink)

У статті розглянуто один із аспектів надзвичайно широкого інтертекстуального поля прози Віктора Домонтовича. Поняття зради й відступництва письменник інтерпретує у різних контекстах і в різному історичному антуражі. Зокрема в оповіданні «Апостоли» він своєрідно представляє проблему віри й довіри, вводячи у євангельський сюжет ще й тему знання, роздуми про побутування релігії й віри у добу раціоналізму й скептицизму. Страждаючи від роздвоєності й сумнівів, герої цього письменника згодні відповідати за наслідки лише власного вибору. Домонтович демонструє трагічні наслідки ситуації, коли людина бере на (...) себе функції Бога й відповідальність за вдосконалення світу. (shrink)

This study focuses on nuclear tourism, which flourished a decade ago in the Exclusion Zone, a regimented area around the Chornobyl Nuclear Power Plant (Ukraine) established in 1986, where the largest recorded nuclear explosion in human history occurred. The mass pilgrimage movement transformed the place into an open air museum, a space that preserves the remnants of Soviet culture, revealing human tragedies of displacement and deaths, and the nature of state nuclear power. This study examines the impact of the site (...) on its visitors and the motivations for their persistence and activities in the Zone, and argues that through photography, cartography, exploration, and discovery, the pilgrims attempt to decode the historical and ideological meaning of Chornobyl and its significance for future generations. Ultimately, the aesthetic and political space of the Zone helps them establish a conceptual and mnemonic connection between the Soviet past and Ukraine’s present and future. Their practices, in turn, help maintain the Zone’s spatial and epistemological continuity. Importantly, Chornobyl seems to be polysemic in nature, inviting interpretations and shaping people’s national and intellectual identities. (shrink)

У статті висвітлено головні особливості змалювання образів гріхів і спокус у збірках богородичних оповідань «Тератургима» Афанасія Кальнофойського, «Небо новоє» і «Скарбниця потребная» Іоаникія Галятовського та «Руно орошенноє» Димитрія Туптала. Розглянуто релігійно-філософське потрактування зла бароковими книжниками в контексті канонічної церковної традиції та визначено основні групи образів, якими воно представлене в богородичних текстах. Особливу увагу приділено зображенню гріха як хвороби, знерухомлення, пригноблення, падіння, бруду і втрати цілісності людської природи.

The focus of this article is the global and European experience of the reception, assimilation, and social application of the Bible, reproduced in the works of a number of prominent Kyiv Theological Academy (KTA) representatives from the second half of the 19th and early 20th centuries. The analysis specifically covers the works of professors Stefan Solskyi, Kharysym Orda, Nikolai Drozdov, Afanasii Bulgakov, Mykola Makkaveiskyi, Vasylii Pevnytskyi, Arsenii Tsarevskyi, Volodymyr Rybinskyi, Dmytro Bohdashevskyi, and Aleksandr Glagolev. The author uses the metaphor of (...) the Biblical world to describe the historically developed spiritual and cultural component of the European world, for which the Bible played the role of a normative and symbolic core. Affiliation with the Biblical world — as a way of broad social application of the Bible and assimilation of the norms and public behaviors sanctioned by this text — was and still is a stable symbolic marker as well as a cultural and ideological factor of integration with European civilization. The historical panorama of the reception of Biblical knowledge and the inculturation of Biblical morality by Christianized nations, reproduced in the writings of Kyiv academics, is presented as a field of centuries-old intercultural contacts and active inter-confessional interaction, and as an important ideological and moral factor of the socio-political integration and development of civil society. The issues addressed by Biblical studies in Europe and the rest of the world and considerations and solutions prompted by these issues proved to be fruitful for both the academic research and public practices in which academics of the Kyiv Theological Academy were engaged. The past and modern foreign experience related to the inculturation of the Bible was interpreted by the Kyiv researchers in the local context, more specifically, in the modernization attempts of the 19th and early 20th centuries. Therefore, the reflection of European and worldwide experience, though not fully implemented, was productive and was a potential factor that could have contributed to the European modernization of Kyiv cultural and religious life of the time and its integration into the global Biblical World. (shrink)

Based upon the Ukrainian hierarchs’ epistolary legacy, the article analyzes characteristic features of Kyiv-Mohyla Academy intellectual space, which was created by Academy alumni of different generations and various hierarchy levels. The author establishes that the closest relations were between correspondents belonging to the same or almost same hierarchy level and who were bonded together by the Kyiv-Mohyla Academy educational system and school comradeship, eventually obtained high positions in the hierarchy. Communication within the boundaries of individual centers (the Kyiv-Mohyla Academy, the (...) Kyiv Pechersk Lavra, collegiums in Chernihiv, Kharkiv, and Pereiaslav, seats of Ukrainian bishops in Russia, etc.) depended on specificity of the environment. Predominant themes encountered in the letters of the Ukrainian bishops included needs of the alma mater, the Kyiv Academy, and the collegiums. The correspondence addressed issues of their legal status, academic staff, financial support, as well as the literary work and publishing activities of the hierarchs. (shrink)

Середньовічний світогляд бачить всесвіт як двоїсту систему духовного та земного. Така структурна особливість реалізується у літературних текстах за допомогою різних видів топосів. Острів, пустеля, місто, а також печера – всі вони виконують у тексті роль множинних просторів. -/- Києво-Печерський патерик не лише відобразив світоглядну парадигму XI–XVII ст., а й зберіг художні функції простору печери, що були успадковані від античності й трансформувались з огляду на запити середньовічної ідеології.

Від часів публікацій М. Ростовцева цікавість до скіфської культури не вщухає, а оскільки за останні сто років кількість відповідних знахідок зростала у прогресії, а наукові методи не стояли на місці, на сьогодні накопичилося чимало вдалих спроб занурення в картину світу іраномовних кочовиків степу.

У статті проаналізовано відображення сотеріологічних (пов’язаних із церковним ученням про спасіння) мотивів у проповіді Леонтія Карповича «Наука в неділю перед Різдвом». Розглянуто характеристику образу Спасителя-Месії, простежено зв’язок індивідуальної та загальної сотеріології у тексті Карповича, приділено увагу практичним рекомендаціям, які автор дає своїй пастві для того, щоб належно підготуватися до зустрічі свята Різдва.

_Selfhood and Appearing_ explores how, as embodied subjects, we are in the very world that we consciously internalize. Employing the insights of Merleau-Ponty and Patočka, this volume examines how the intertwining of both senses of “being-in” constitutes our reality.

This paper examines the concepts of borderlands, borderscapes, and bordermemories as cultural discursive practices that have been extensively presented and analyzed in an increasing number of theoretical works in Border Studies. Contemporary American Ukrainian writers have made attempts to introduce their hybrid experience and include it into American culture. One of them is Alexander J. Motyl, whose novel Fall River (2014) is analyzed as an example of border writing. The novel is based on the author’s narrative memory, rooted in his (...) mother’s stories about Ukraine and their family members’ crossings of borders in the interwar period and belonging to two cultures, Ukrainian and American, that shaped their identities. (shrink)

This article attempts to reveal intercultural connections at the Kyiv Theological Academy at the beginning of the 20th century by reconstructing the spiritual biographies of two theological academy professors: Archimandrite (later, Archbishop of Berlin and Germany) Tykhon (Tymofii Liashchenko) and Petro Kudriavtsev. The article demonstrates how different cultural traditions intersected and combined in the spiritual experience of these figures. The author of the article argues that, as a result of revolutionary events in 1917–1919, both Kyiv Theological Academy professors experienced transformations (...) in personal cultural identity, and their spiritual biographies reveal a transition from Russian to Western European and a combination of both (Tykhon (Liashchenko) identities), and from Russian to Ukrainian ideological cultural orientation (Petro Kudriavtsev). (shrink)

У статті розглянуто феномени жанрової та ідеологічної пам’яті ландшафтів українських ходінь до раю та показано поліморфізм функцій просторових описів у середньовічній літературі. Теоретичний аспект дослідження передбачає осмислення способів протистояння авторської інстанції стихіям культурної та жанрової пам’яті, яка зберігає усі ціннісні, етичні й естетичні програми претекстів новопосталого твору. На позначення цього явища запроваджено термін «криптограматичність літературного дискурсу», сила опору якій прямо пропорційна до меж індивідуалізму письменницької свободи, установленої в рамках кожної культурно-історичної епохи. З цієї перспективи стверджено, що специфіка ходіння до раю (...) як окремої таксономічної одиниці визначається сумою його претекстів та архітекстуальних взаємодій, оскільки для середньовічного скриптора схрещення й модифікація жанрових матриць подекуди ставали ключовою формою самовираження. Завдяки внутрішній жанровій інтеракції у наративній структурі апокрифів завжди наявні осередки інших типів раціональності та ідеологем, резервуарами яких у художньому тексті часто слугували шаблонізовані екфразиси. Історико-літературний ракурс розвідки сфокусований на механізмах рецепції античного греко-римського «індійського тексту» в середньовічній апокрифічній традиції. (shrink)

The paper deals with visions of Kyiv in the writings of Russian and Ukrainian émigré writers during the interwar period. The city became a focal point of intensive intellectual debate whose participants regarded Kyiv not only as a place of a recent battleground but also as a sacral place and a highly symbolic image. Within the methodological framework of ethnic symbolism, this study attempts to explain how this physical/symbolic dichotomy was used to reinforce continuing claims for historical origin and cultural (...) heritage, thus serving the contemporary purpose of national identity and political legitimacy. It also deploys the concept of displacement as a complex process of negotiation between homeland and hostland within an émigré community — whose sense of loss and identity crisis creates additional impetus, though in different forms, for exploiting historical narratives. (shrink)

The article focuses on the cartographic enactment of the topos of Ukraine as a lost homeland in contemporary German literary discourse on migration, and in particular in the body of work that conveys the voices of the “second generation” — children of the German (post-)war migration. The article analyses by way of an illustrative example Hans-Ulrich Treichel’s poem “Flight into Kyiv,” in which we find reflected the autobiographical theme of the (re)construction of the lost homeland of his father, a Volyn (...) German who fled to Germany during the Second World War to escape reprisals of the Soviet army. The main object of research are the mental maps of Ukrainian space, which largely define the way Ukraine is represented both in contemporary German social discourse and in modern German literature. A textual analysis of the poem allows us to discern how the resource of the Western European construct of Eastern Europe is instrumentalized and aesthetically arranged by German (post)migration perception to institutionalize the image of Ukraine as a “lost homeland.”. (shrink)

У статті вперше здійснено інтерпретацію поетичних текстів Олега Лишеги шляхом звернення до концепції барокового коду. Проаналізовані таким чином, зокрема, «пісня 822», «Півень», «Шовковиця», «Ворон», «Пацюк» і «пісня 3». Саме крізь призму барокового коду варто розглядати ці поезії, оскільки головні світоглядні риси бароко здатні пояснити ті чи ті образи або ситуації, які читач знаходить у текстах. Варто також наголосити на непересічності образу Григорія Сковороди у творчості Олега Лишеги, адже у поезіях «Великого мосту» можна неодноразово знайти чи то сковородинські образи/символи, чи то (...) його концепти, що були близькі для поета ХХ століття. (shrink)

PREFACE WORD The Tanzimat period, which was the starting point of reform movements in many areas such as social, political, economic, military, etc., in which steps were taken towards Westernization, is considered to be an important milestone in drawing the fate of the Ottoman Empire. In this longest century of the empire, when many things were rushed, education partially received its share of change and reform. However, since the field of education was under the control of religious institutions such as (...) the Şeyhülislâmlık and the Nezâresi Evkâf-ı Hümâyun, the changes and reforms in this field remained limited. Regarding philosophy, which is the subject of our study, we can say in advance that philosophical movements in the West, the ideas of philosophers and philosophical education in the Western sense began to enter our country in the post-Tanzimat period. It is noteworthy that during this period when the Ottoman Empire became acquainted with Western philosophy, philosophy in the West experienced a period of crisis. In the period preceding this acquaintance, philosophy education in our country was carried out in a style loyal to the tradition of Islamic philosophy, and the break in this tradition occurred with the Tanzimat. One of the most widely debated issues from the Tanzimat to the present day has been whether or not a philosophical tradition unique to us can be established. Issues such as whether a philosophy built on our own culture and values can provide us with the opportunity to raise philosophers who are considered philosophers in the Western sense, and the level of competence and proficiency of Turkish in terms of creating a philosophical language on the way to realizing this opportunity, and efforts to establish a deep-rooted tradition continue to stand before us. In this study, from a holistic perspective, the changes in philosophical paradigms in certain periods from Tanzimat to the present day have been tried to be determined chronologically and problematically. The fact that the movements that emerged with Tanzimat were broken in certain periods, such as 1915, 1933 and 1960, and left their place to different movements, and the changes in our country in parallel with the change in the perception of philosophy in the world have been tried to be revealed in this study, and as a result of the study, results that have not been expressed so far have been reached. Again, whether the perception of philosophy has changed in society along with the change in philosophy in higher education is among the topics investigated in this study. For example, the fact that professors such as Mehmet İzzet, Niyazi Berkes and Necati Öner, who studied philosophy, regretfully admitted that it was embarrassing to say "I am studying philosophy", and instead took refuge in evasive answers such as "I am studying at the Faculty of Literature, I am studying at the Faculty of Language and History", clearly shows how the difficulty of doing philosophy in Turkey is at a high level with these prejudices. From the times when philosophy was identified with irreligion and atheism, and philosophers were seen as useless people who only criticized and did not produce solutions, to the present situation, the paths taken and the obstacles overcome make us hopeful for the bright future of philosophy in Turkey. In the Dârülfünun, which was de facto established in 1863 and opened and closed many times, philosophy courses were able to find a wide place in the curriculum after 1900 and especially after 1916. However, the contribution of philosophy courses and departments, which have been a significant part of the academy since 1916 both as a field of research and education, to the establishment and development of the longed-for original philosophical thought is currently the subject of a separate discussion. Indeed, philosophy departments have never escaped the criticism that they teach Western thought, transfer Western intellectual currents, ignore social values, and provide an exclusively Western and unproductive education. Our study, which deals with the processes of change and transition in philosophy education in Turkey and the debates on these processes, consists of three chapters and three appendices. In the first part, the studies in the field of philosophy from Tanzimat to the Republic are discussed theoretically and a general framework is tried to be drawn about the establishment of philosophy in Turkey. The topics covered in this section are mainly philosophy education until the establishment of the first university in 1863 under the name Dârülfünun and its closure and reopening in 1900 under the name Dârülfünun-ı Şâhâne. As is known, after a long period of trial and error, Dârülfünun was reformed under the name "Dârülfünun-ı Osmânî" in 1908 during the Second Constitutional Monarchy. Reforms in the field of education continued unabated, and with the university reforms in 1915 and 1933, philosophy departments also underwent significant change and transformation. Especially German faculty members, who were influential in these reforms, played an active role in the restructuring of the philosophy department. Apart from universities, philosophical activities were also carried out in non-governmental organizations, newspapers and journals. In particular, the philosophers who tried to become an association under the name of the Turkish Philosophical Society are today actively working under the name of the Philosophical Society of Turkey and the Turkish Philosophical Association. In this part of our study, in addition to these issues, the philosophers of the Republican period, which we have identified as four generations, and their philosophical attitudes and behaviors are evaluated together with the aspects reflected and not reflected in their works, and the interaction between the similarities and differences between the general characteristics of the generations and the philosophical atmosphere in the country is tried to be analyzed. The similarities and differences between the generations are analyzed since they are the main factors that determine and govern the course of philosophy in Turkey. The second chapter is devoted to "Philosophical Disciplines in Purgatory in the Republican Era". In this section, the disciplines of history of science, logic, Islamic philosophy and philosophy of religion, which we characterize as disciplines in limbo because their place in philosophy departments has always been controversial, are analyzed. In the third and final chapter, under the title "Philosophical Problems and Movements in the Republican Era", the problem of establishing the practical implications of the philosophical issues discussed in the first two chapters on the theoretical level, the question of whether Turkish can be the language of philosophy, Western philosophical movements in Turkey and their representatives are discussed. This chapter concludes with the main purpose of the study, which is to discuss the problems of philosophy in Turkey, suggestions for solutions and future perspectives. We have tried to enrich our research with three appendices that are considered to be complementary to these three chapters. The first appendix contains interviews with twelve senior professors who retired after teaching philosophy in Turkey for many years. These senior professors were asked questions about the changes in the view of philosophy in Turkey, philosophy education in higher education, their perceptions of philosophy, etc., and an important historical note was made with their answers based on their experiences. In this respect, we believe that these interviews will serve as an important source and reference for future generations and the social sciences community. Although the speeches of these professors contain many important discourses, messages and references, we have chosen one motto phrase to carry in the title. On this occasion, we would like to express our gratitude to our esteemed professors for sharing their vast knowledge and experience in the field of philosophy with us. In the second appendix, the short life stories and works of about a hundred professors in the field of philosophy in the Republican period are included. Although this information is sometimes easily obtained through the internet, biographical books or the works of the professors themselves, sometimes, after a very long and laborious work, original information has been reached, which is expressed for the first time in this study. Sometimes the capture of a very small detail required great efforts. In the third and final appendix, the names and periods of the senior philosophers of the Republican period are listed chronologically. (shrink)

The paper deals with the paradox that rationality demands rational substantiation which can’t be given in principle. Thus it is argued that only intuition can prevail against skepticism and subjectivism. But intuition is "transcendent" to rationality and therefore its acceptance as the substantiation of rationality implies existence of transcendental reality. In itself it has infinite regress qua infinite reiteration of reality levels without any qualitative ontological alteration, therefore only infinite transcendence is able to ground a finite immanence.

Здійснено спробу з’ясувати «читацький канон» та охарактеризувати книжкову культуру православних монастирів ранньомодерного часу київської традиції на прикладі чотирьох обителей Львівської єпархії — Крехівської, Львівської Святоонуфріївської, Підгорецької та Теребовельської. Вибір цих монастирів зумовлено станом джерельної бази, а основними джерелами слугували «списки книг», що їх зазвичай подавали в інвентарних описах. Усі досліджені книжкові зібрання були невеликими за обсягом порівняно з тогочасними католицькими кляшторами, зокрема, найбільше з-поміж відомих, крехівське, налічувало лише бл. 100 томів. Lectio Orthodoxorum монахів Львівської єпархії XVII ст. — це, окрім (...) богослужбових книг, своєрідна «тріада»: святоотцівська духовно-аскетична спадщина, житійна (агіографічна) та проповідницька література. Практично немає античної спадщини — творів давньогрецьких та давньоримських авторів, на вивченні яких базувалась гуманістична система освіти, у тому числі в церковних релігійних закладах. Це опосередковано говорить або про освітній рівень ченців, або, можливо, про відсутність «практичної» потреби у такій лектурі — на відміну від обителей, при яких діяли навчальні осередки. Чи це може бути одним зі свідчень того, що для насельників досліджуваних монастирів основним залишалось молитовне життя, а не «інтелектуальна» праця? Чи такий склад і невеликі обсяги книжкових зібрань можуть виступати одним із арґументів для розгляду цих монастирів як місць, де панував lex orandi, натомість інтелектуальна діяльність, зокрема анґажованість у читання, не видавалася необхідною? Відповідь на ці питання вимагає подальших досліджень. (shrink)

Вивчення історії релігійної культури на українських теренах ранньомодерного часу передбачає ознайомленість, принаймні у загальних рисах, із тогочасним теологічним дискурсом. Загальне впровадження до основних тенденцій, напрямів, особливостей ранньомодерної католицької та протестантської теологій акумульовано у рецензованому «підручному компендіумі», який вийшов друком у рамках відомої серії Оксфордського університету «Oxford Handbook». Упорядниками видання є професор релігійної історії та історичної теології Ульріх Леенер (Університет Маркетта, США), проф. Річард Мюллер (Теологічна семінарія Кальвіна, США) та проф. Ентоні Ґреґ Роебер (Пенсильванський державний університет, США). Особливу увагу привертає проф. (...) Ульріх Леенер, який впродовж останніх років опублікував концептуальні монографії про ченців епохи Просвітництва, монастирські в’язниці ранньомодерного часу та декілька праць, присвячених католицькому Просвітництву. (shrink)

У статті проаналізовано варіанти інтерпретації філософських творів Сковороди як певні моделі читання та доведено, що мінливість тлумачень залежить від припущень про латентне у творах, серед іншого, про ставлення до тексту, автора і предмета дослідження. Латентне (приховане умисно або неумисно) вимагає експлікації та подальшої репрезентації, але в кожному конкретному випадку воно визначається по-різному. Існують два альтернативні підходи до визначення латентного. Одні дослідники використовують здатність текстів передавати більше, ніж задумав автор, і шляхом зіставлення «деталей» здійснюють історико-філософську контекстуалізацію теорії (місце мислителя в історії (...) філософської думки), здобувають свідчення про зв’язок ідей філософа з історичною епохою та з його особистим життям. У цьому випадку текст промовляє поза волею автора, оскільки він не був задуманий як джерело інформації такого типу. Альтернативним підходом є дотримання волі автора і ставлення до тексту як авторського та завершеного повідомлення, що містить усі необхідні інструменти для успішної комунікації. Перший підхід ґрунтується на недовірі та намаганні редукувати автора тексту до об’єкта, другий спирається на довіру до тексту та його автора. Порівняння обох підходів, а також рекомендації самого Григорія Сковороди («Жена Лотова») щодо тлумачення біблійних текстів спрямовують аналіз на розкриття ролі досвіду та постаті автора у процесі читання. Біографія мислителя у цьому контексті дозволяє конституювати автора як джерело повідомлення і актуалізувати етичний аспект у ставленні до його творів. Запропонований у цій статті аналіз ґрунтується на таких теоретичних побудовах: латентне у тексті (Г. Г. Гумбрехт), навмисні і непередбачувані одкровення (К. Гінзбурґ), історичний досвід (Ф. Р. Анкерсміт). Порівняння двох підходів не дає підстав для висновку про абсолютні переваги одного з них, однак дає змогу побачити певні відмінності між читачами та дослідниками. (shrink)

Вихід у світ перекладу праці Марії Ґрації Бартоліні, відомої італійської славістки та дослідниці українських ранньомодерних текстів, не залишиться поза увагою тих, хто цікавиться історією вітчизняної культури, а тим більш її вивчає. На це є декілька причин. По-перше, ця праця є методологічно цілком новаторською на тлі величезного наукового та науково-популярного доробку, присвяченого творчості Григорія Сковороди. По-друге, авторка не лише декларує давно назрілу потребу «розсіяти стереотипи… про народний, несистематичний характер його рефлексії» (c. 5), а й успішно це здійснює. По-третє, джерела, на які (...) спиралася філософська візія Сковороди, у праці нарешті представлено не тільки на рівні концепцій, частина з яких була притаманною й іншим богословам та філософам (зазвичай, це викликає неабиякі складнощі при інтерпретації певних ідей, а також при спробах пов’язати їх із тими чи тими особами), а й на рівні лексичних запозичень, у збігах окремих фраз, у зіставленні спільних смислових чи семантичних полів, схожому способові мислення тощо. (shrink)

The aim of this article is to outline the theory of a historical process developed within the framework of the Poznań School of Methodology, mainly by Leszek Nowak and a team of his co-workers. In the first part of the paper, the meta-philosophical and meta-theoretical assumptions of Poznań school are reconstructed and juxtaposed with the relevant assumptions of Western analytical Marxism. In the central part of the paper, the main ideas of adaptive reconstruction of historical materialism and non-Marxian historical materialism (...) are presented. In its final part, some problems of reception of Leszek Nowak’s theory of historical process in Polish People’s Republic and the Third Republic are discussed. (shrink)

Krzysztof Pomian’s works on history are one of the most interesting theoretical achievements of contemporary humanities. Being one of the prominent revisionists, Pomian took part in an important period of Polish history. Revisionist movement has also played an important role in shaping some basic ideas of Pomian’s later work. Article shows the meaning of revisionism in Polish tradition concerning historiography, and more specifically the meaning of Pomian’s ideas on historiography.

The article presents J. Kmita’s methodological interpretation of selected cognitive methods used by K. Marx. Those methods were (and I believe they still are) significant for the social sciences and the humanities, even a century after they had been developed. J Kmita’s interpretation reveals specificity of epistemic procedures carried out by the author of “Capital” and emphasizes contemporary actuality of Marx’s epistemological ideas. To achieve that aim, Kmita refers to the concepts established in the field of philosophy of science of (...) his time. According to J. Kmita, the attractiveness of Marx’s approach lies in the opportunity to develop a methodological interpretation of Marx philosophy, which in turn enables the formation of a unique theory of science development, alternative to those provided by logical positivism, falsificationism, neopragmatism or sociology of knowledge. Such theory would combine the perspective of sociology of knowledge with an epistemological approach to the development of science. (shrink)

The paper offers the materials of Lazar Baranovych’s embassy to Moscow in 1684. This is the first publication of the documents. They include three letters of Baranovych to tsars Ivan and Peter Alekseyevich, the regent Sophia Alekseyevna and Prince Vasilii Vasil’evich Golitsyn; their replies; records of expenditures, and the record of a court case about the robbery of the envoys. The letters mostly concern themselves with books that Baranovych’s envoys brought to Moscow and some favors that the archbishop expected in (...) return. The material informs us about the circulation of books in the early 1680, diplomatic gift-giving and networking. The documents also serve as a fine example of office administration concerning Moscow-Ukrainian relations. (shrink)

Adam Schaff was one of the most important Marxist philosophers in Poland. His work well documents the time, when Marxism was an 'official philosophy', burdened with political responsibilities and problems of strategy. The text is a critical analysis of Schaff's political writings. It highlights the most specific traits of his often paradoxical position, that was termed in literature as 'orthodox-revisionism'. Schaff tried to meet double and often conflicting requirements: tried to develop Marxist theory by posing problems unforeseen by the classics, (...) and to stay faithful to what he understood as strategic interests of socialist countries at the same time. It will be argued, that even in its theoretical shortcomings, his writings are still among the most important resources for reflection on complex and tragic history of the Left in 20th Century. (shrink)

Останнім часом в Україні з’явилося чимало різноманітних довідкових видань. Очевидно, це зумовлено попитом на літературу такого жанру, а також накопиченням певної інтелектуальної маси знань. Українська історіографія теж поповнилася багатьма довідниками, однак серед них помітно вирізяється капітальна, справді наукова праця — двотомова енциклопедії «Київська духовна академія в іменах: 1819–1924» (Том 1: А–К. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2015. — 740 с.: іл.; Том 2: Л–Я. — Там само, 2016. — 1004 с.: іл.). Як відомо, серед проблем/лакун історичної науки, що їх (...) дослідники мали прискореними темпами надолужувати/вивчати в присмерку радянського часу та на світанку сучасної України, опинилася духовна освіта. Причини цієї прикрої обставини зрозумілі, хоч до початку ХХ ст. такий історико-церковний напрям студіювали досить успішно, насамперед у середовищі Київської духовної академії. Сьогодні флагманом історії духовної освіти є Національний університет «Києво-Могилянська академія», де було відновлено могилянські інтелектуальні традиції. Тому закономірно, що праця, про яку піде мова, з’явилася саме тут. (shrink)

Who and how revised Marxism in Poland? The simple answer is that it was done by young intellectuals seeing themselves as obligated to social and political activity, eager to participate in the process of the constitution of a new postwar Communist society. Marxism was for them a philosophical world-view and a political program rising hopes for a better socio-economic reality. Revisionists were committed Communists and their attitude toward Marxism was almost religious. Marxism, Promethean and scientific at the same time, was (...) supposed to replace religion, for which the radically secular revisionists saw no place in the new society. (See: Mikołajczyk 2013, p. 44-48) After the shock of 1956 they stuck by the slogan: ’socialism–yes, distortions–no,’ they thought that “Marxist socialism was possible without Leninist political forms, that Communism might be attacked within «the framework of Marxism»,” and they “believed for some time ... that Stalinism was curable in the sense that Communism could be restored or «democratized» without questioning its foundations” (Kolakowski 1978, p. 461). They saw themselves in an elitist way, i.e., as true and devoted Marxists fighting with dogmas, orthodoxy, myths, and unfounded faith both within Marxism-Leninism and outside it. They were willing to accept the position of sectarians, heretics, or apostates. Their political and ideological involvement forced them to attack pre-war but still active Polish philosophers of the Lvov-Warsaw School and other nonMarxist thinkers (Roman Ingarden, Władysław Tatarkiewicz, Stanisław Ossowski), who were classified as “bourgeois thinkers” unable to understand and assimilate Marxism. (shrink)

The key scholarly issue of contemporary Ukrainian research is not only a return to existing problems and figures but also a search for new figures and the filling of historical and biographical gaps. The present article is dedicated to the biography of Kyiv Theological Academy graduate Serhii Hrushevskyi (1830–1901), a figure who has rarely appeared in research previously. He was a talented teacher and gained credibility and respect among his contemporaries. More attention should be paid to his publications in periodicals, (...) the themes of which varied from pedagogy to linguistics. It is necessary to emphasize the importance of Hrushevskyi in the development of public education of the late 19th century. The education, hard work, and active social activity of Serhii Hrushevskyi had a positive impact on his son, renowned Ukrainian politician and statesman, historian Mykhailo Hrushevskyi (1866–1934), for whom his father was his first and major mentor. Love for “Ukrainians,” learning and writing, selfless work – is the legacy that Serhii Hrushevskyi passed on to Mykhailo, which was always at the core of his life and scholarly activity. The results of the article not only contain new biographical information about Hrushevskyi’s family, but also emphasize the significant role of the biographical component in modern scholarly research. (shrink)

У статті аналізується заснування Олицької семінарії/колегіуму в контексті намірів людей, що були до цього причетні. Зокрема, обговорено стан церковної освіти в Луцькій католицькій дієцезії кінця XVI — першої третини ст. та гіпотетичні причини закладення семінарії не в Луцьку, а в Олиці, малому приватному містечку Радзивилів. Під цим кутом зору розглянуто заходи зі створення нового навчального закладу його ініціатора, олицького препозита Францишека Ксаверія Заєрського, а також підтримку цієї ініціативи тогочасним власником Олики князем Альбрехтом Радзивилом. Висунуто припущення, що Олику було обрано місцем (...) заснування нової школи, з одного боку, з метою «підготовки кадрів» (управлінських і церковних) для Олицької ординації Радзвилів, а з другого — аби уникнути конкуренції із Луцьким єзуїтським колегіумом. Проаналізовано організаційні засади функціонування Олицької школи як навчального закладу з «подвійним» — церковним і світським — статусом; окрему увагу зосереджено на причинах та обставинах перетворення Олицької школи у 1637 р. на академічну колонію Замойської академії та представлено характер взаємодії між олицьким осередком і Академією. (shrink)

Статтю присвячено з’ясуванню внеску вихованців Київської духовної академії у становлення культурних практик модерного типу на теренах Російської імперії другої половини X IX — початку XX століть. В основу дослідження лягли біографії та науково-богословська спадщина братів Пархомовичів — Василя (згодом архиепископа Афанасія), Андрія і Йосифа, чия діяльність у навчальних закладах, періодичних виданнях, наукових і громадських організаціях Бессарабії тривала майже 80 років (1853-1932). Систематизація фактичного матеріалу дозволила зробити висновок, що Пархомовичі належ али до групи регіон альної інтелектуальної еліти, згрупованої довкола кишинівських архиєреїв, (...) і брали активну участь у реалізації низки просвітницьких і місіонерських проектів. Хоч, по суті, вони були провідниками політики русифікації регіону, проте їхня діяль­ність об’єктивно сприяла формуванню інституцій та ознак модерного су­спільства у Бессарабії. Це, зокрема: поширення освіти і розвиток місцевої школи за участі Пархомовичів як керівників і викладачів Кишинівської духовної семінарії, жіночого єпархіального училища та міських гімназій; їхня діяльність у місіонерських, просвітницьких, наукових та благодійних організаціях, що сприяла консолідації бессарабського суспільства; напи­сання ними низки історичних досліджень, які лягли в основу регіональної свідомості та культурної ідентичності мешканців Бессарабії. (shrink)

The article deals with the use of the Ruthenian language in papers of the Uniate Church of the Grand Duchy of Lithuania in the 17–18th centuries. The research is based on the analysis of the content of hundreds of original parish registers of Uniate churches that are kept in the National Historical Archives of Belarus. The methods of analysis that permit to define the time and reasons for translation of concrete parish works into the Polish language have been devised by (...) author. The collection of data obtained during the research gives a possibility to distinguish several imaginary regions of intensity of using the Ruthenian language. It also considers lexical and the orthographic features of the language in which parish registers were being kept, use of the Cyrillic and Latin script in writing the Ruthenian text. (shrink)

Статтю присвячено перелікові книг, заборонених для доступу у бібліотеці колегіуму Товариства Ісуса у Перемишлі. Ідентифікацію та аналіз цієї літератури здійснено на основі рукописного інвентаря бібліотеки, що його уклав у 1774 р., після ліквідації Товариства Ісуса, Станіслав Хмельовський. Загальна кількість книг Перемишльської бібліотеки охоплювала 6985 позицій, а до групи «haereteci prohibiti» було внесено 137 видань, з яких вдалося ідентифікувати 102. У статті ці праці умовно поділено на п’ять підгруп: 1) твори ренесансних гуманістів, 2) протестантські автори, 3) православні автори, 4) книги з (...) окультизму, магії та демонології, 5) «книги таємниць». До першої підгрупи увійшли твори Еразма Ротердамського та Ніколо Мак’явелі, до другої — праці протестантських мислителів (Ян Гус, Мартін Лютер, Філіп Меланхтон, Жан Кальвін, Теодор Беза, Ян Крель та інші), до третьої — трактати Лазаря Барановича та Йоаникія Ґалятовського, до четвертої — книжки Мартіна Дельріо, Бартоломео Спіни, Ніколя Ремі та ін., до п’ятої — твори Джамбатісти делла Порта та Йогана Якоба Веккера. Реконструкція переліку заборонених книг у бібліотеці Перемишльського колегіуму дає змогу детальніше пізнати інтелектуальні запити духовенства, а також дослідити, які тексти єзуїти могли використовувати для полеміки з іновірцями. (shrink)